Вирішила подякувати працівникам газети «Волинь» за цікаве змістовне видання. Я без газети не можу прожити жодного дня. Зараз на пенсії, але, як не тяжко, передплачую улюблену газету постійно...
Ніна МЕЛЬНИЧУК
Вирішила подякувати працівникам газети «Волинь» за цікаве змістовне видання. Я без газети не можу прожити жодного дня. Зараз на пенсії, але, як не тяжко, передплачую улюблену газету постійно.
Вперше вона потрапила мені на стіл у 1945 році. Приніс газету мій двоюрідний брат Микола Овчаренко, який працював у нас в районі кореспондентом. Я ж тоді була ученицею Лудинської семирічної школи. У 1946 році я вперше побувала в Луцьку і першою моєю покупкою в обласному центрі була газета «Радянська Волинь». Нас, юнатів з усієї області, нагородили поїздкою до Києва. А в газеті якраз надрукували статтю про вирощування коксагизу. Звичайно, усі ми придбали «Радянську Волинь», читали її в поїзді, яким добиралися до столиці. Потім я закінчила школу, інститут у Харкові і повернулася на Волинь. Працювала в школі з дітьми, а газета була тим джерелом, з якого я поповнювала знання, наснагу. «Радянська Волинь» була і другом, і помічником. Незабутніми стали зустрічі з тодішнім редактором Полікарпом Шафетою, видатними українськими письменниками, зустрічі з якими організовувала газета. Зараз я не маю змоги зустрічатися з працівниками редакції, але завжди читаю статті ваших журналістів. Щиро бажаю вам і надалі нести людям правду. м. Володимир-Волинський.
