Не розстрілюйте симфонію озера Волянське - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.68 € 32.80
Не розстрілюйте симфонію озера Волянське

Добрі люди зробили пірс довжиною 100 метрів.

Фото Миколи ДЕНИСЮКА.

Не розстрілюйте симфонію озера Волянське

Своїми водами його поповнюють два кількакілометрових меліоративних канали та широкий Волянський, що живиться зі Святого озера. А витікає вода по Хабарищенському (раніше Королівському) каналі у Дніпровсько-Бузький судноплавний

Тут найнижча точка Ратнівського району — ​146 метрів над рівнем моря. Тому саме озеро залягло у глибині боліт і є малодоступним. Чіткі контури берегів –біля села Хабарище та прибережна смуга — ​у Щитинській Волі, куди впирається вулиця Озерна. Добрі люди із Луцька побудували тут найдовший в області пірс, довжина якого — ​сто метрів.

Мисливцям не указ  ось такі заборонні стенди.
Мисливцям не указ ось такі заборонні стенди.

 Найкраще милуватися природою зранку на піщаному березі біля Хабарища, де чисте повітря наповнене сосновим ароматом. Невеличкий вітерець жене легку хвилю до ситнягів. Там вона затихає. У прибережній зоні, наче на ярмарку, квакають-кумкають жаби. Десь далеко біля острова час від часу глухо гуде очеретяний бугай. На всю околицю лунають солов’їні трелі. Схід сонця зустрічає зозуля. У глухе вухо лісу туркотить горлиця. А якщо зайти в очерет, вас гучним криком зустрінуть кілька десятків морських чайок-мартинів. Вони так низько кружляють над головою, що змушують повернутися назад. Ці птахи дружні. Побачивши якусь небезпеку біля гнізда, вони скликають на допомогу інших.

Пташиний оркестр у поєднанні із жаб’ячим виграє свою нескінченну симфонію. Найгучніша вона в травні-червні.

На березі чути нову мелодію. Десь у лозах горло дере деркач, крячуть качки, б’ючи об воду крилами. Здіймаються вгору лебеді, над лугом ніжно кигиче чайка. Пташиний оркестр у поєднанні із жаб’ячим виграє свою нескінченну симфонію. Найгучніша вона в травні-червні.

У серпні, коли починає добре клювати щука, сюди їдуть із усіх куточків Волині і навіть зі старовинного Львова. Та не всі милуються красою цієї місцини. Більшість відпочивальників лише прагнуть взяти його дари. Свої автомобілі (щодня їх десятки) ставлять поруч із озером. Любителі риболовлі обідають на березі. На жаль, рідко хто з них забирає сміття з собою. Валяються різного виду пляшки, поліетиленові пакети та різний мотлох. На зауваження жителів села гості не реагують. Буває, що й погрожують. Після таких «активних» туристів людям, які живуть поруч із Волянським, часто доводиться прибирати.

А як настає сезон полювання на пернату дичину, то хоч кричи «караул». Озеро належить гідрологічному заказнику «Залухівський». Статус його — ​охорона та збереження озер Волянське і Святе. Біля водойми встановлений знак, який нагадує, що полювання тут заборонене. Та, як не прикро, стріляють по пернатій дичині навіть з потужних моторних човнів. У зарослях доводилося бачити вбитого очеретяного бугая.

Ще тут гніздяться лебеді. Дві пари птахів торік вивели своє потомство в очереті, майже по сусідству з оселями селян. Люди милувалися молодняком, бачили, як той прямо на очах росте. Одна пара мала сім лебедят, інша — ​п’ять. Вони були довірливі і могли плавати біля самого берега. Вже у вересні, із початком полювання, дитинчат у лебедів поменшало — ​у кожної пари на двоє. А в іншому кінці озера лежав мертвий молодий лебідь, якого напередодні поранили…

А так хотілося б зберегти для нащадків озерну симфонію!

Микола ДЕНИСЮК, Село Щитинська Воля Ратнівського району.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.