«Луцинь» моя, Зе-мля моя… - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.60 € 32.56
«Луцинь» моя, Зе-мля моя…

Волинська помилка пресслужби Президента України породила море фотожаб в інтернеті.

Колаж Олексія ГОЛОБУЦЬКОГО.

«Луцинь» моя, Зе-мля моя…

З чого дивувався і чим переймався упродовж останнього часу доцент кафедри соціальних комунікацій Східноєвропейського національного університету Сергій Хомінський

…з ґрунтовності географічної — ​і  не  тільки — ​обізнаності Зе-команди

Як не крутіть, а жити в Україні протягом останнього року з гаком стало набагато веселіше! Ось і «Луцьку область» уже маємо. Не за горами, вочевидь, її пряме залізничне сполучення із «Ужгородською областю». Хоча ні, чому ж «не за горами»? Через гори поїзд «Волинськ–Закарпатськ» таки переїжджатиме. Щоправда, в Офісі глави держави ще не вирішили, через які саме. Може, через Альпи, а може, й через Кордильєри…

 

 А якщо серйозно, то чергове географічне невігластво Зе-команди нікого особливо не здивувало. Бо ж уже й Литву з Латвією плутали. І Торонто столицею «Канадії» називали…

Далі точно буде. Якщо не в Австрію на кенгуру з коалами полетять дивитися, ​то Стокгольм столицею Швейцарії оголосять. А ось у тому, що Словенію зі Словаччиною в міждержавних контактах плутали вже, я навіть не сумніваюся. Просто ми про це ще не знаємо — ​а офіційні Любляна та Братислава з цього приводу дипломатично мовчать.

Якщо серйозно, то чергове географічне невігластво Зе-команди нікого вже особливо не здивувало. Бо ж уже й Литву з Латвією плутали. І Торонто столицею «Канадії» називали…»

Натомість «Баба, да!» та її порівняння із «карабельною сосною» мене таки трішки здивували. Бо ж сказано це було у Миколаєві. А там відомий суднобудівний завод. А в кораблебудуванні вітрильних часів сосна справді застосовувалася якнайширше. Тож вікопомний діалог Корнієнка та Арахамії про морально-етичні та професійні чесноти Аллахвердієвої (залишаючись загалом «базаром» двох гопників «на кортах» і «под сємкі») таки містить натяк на певну орієнтацію в часі й просторі.

Ну, й хтось же підказав нашому гаранту, що зображена на 200-гривневій купюрі В’їзна вежа Луцького замку знаходиться якраз в обласному центрі «Луцької області». Мотнувся чоловік туди своїм ровером і сфоткався на довгу пам’ять: на тлі замку — ​з купюрою. Бо ж не лох якийсь. Добре, хоч на зворот тієї банкноти в Офісі Президента зазирати не стали. Ще б іржати з прізвища «намальованої» там «Ольги Кобилянської» почали…

…зі Світязя, який знову всіх здивував

В найглибше озеро України зненацька повернулася вода — ​бачив на власні очі. Суто візуально її стало навіть трохи більше, ніж було до обміління.

Тож знамениті світязькі пончики (з маком, сиром, чорницями, вишнями, абрикосами, згущенкою, шоколадом та ще бозна-чим!) смажитимуться й надалі, відпочивальникам пропонуватиметься житло найрізноманітніших цінових категорій, а під холодне пивце їм смакуватиме яка тільки заманеться рибка із тамтешніх базарчиків (але, підозрюю, переважно не із тамтешніх озер). А там, дивись, і каналізацію у селі Світязь облаштують. Аби прямісінько через добряче модернізований центральний пляж в озеро із села не текла кількома канавками вкрай підозріла рідина жовто-коричневого кольору з доволі специфічним запахом.

Щоправда, куди саме «відлучалася» вже справжня вода зі Світязя — ​ніхто так і не второпав. Пам’ятається, щось конкретне врешті-решт тоді наважилася сказати лишень прокуратура, яка оголосила винною… лохину. Хоча місцеві, згадую, торік в один голос звертали все на «клятих білорусів» із їхнім Хотиславським кар’єром.

Та, як на мене, з’ясування причин того загадкового явища – насправді справа ані прокурорська, ані обивательська. Своє слово мали б сказати науковці відповідного профілю. Але ж ні — ​чіткої відповіді на питання «Куди зникла вода зі Світязя?» ми так і не почули.

Дякувати Богові, водичка повернулася. Лишається возносити Небесному Отцю подячні молитви і просити, аби знову нікуди не поділася…

…з «Аталанти», яка з нашим Маліновським неабияк скаче, хоча «Шахтар» зі своїми бразильцями з того не дуже й плаче

Українець Руслан Маліновський потроху перетворюється не лише на гравця основного складу, а й на справжню зірку італійської першості. 11 липня він забиває титулованому «Ювентусу» за рахунку 1:1, і тільки «пеналь» на останній хвилині у виконанні Кріштіану Роналду (другий у цьому матчі!) рятує «стару синьйору « від поразки.

А вже 14 липня «Аталанта» трощить «Брешію» з рахунком 6:2. Руслан Маліновський знову забиває і віддає ще дві гольові передачі на Маріо Пашалича. У підсумку хорват робить хет-трик, проте кращим у складі «Аталанти» (як і у матчі з «Ювентусом»!) визнають таки українця. А портал WhoScored виставляє йому максимальну оцінку за гру — ​10 балів рівно.

Але все це було потім — ​спочатку ж у житті юного житомирянина Руслана (по правді сказати, він мав би бути МалИновським, але що поробиш — ​у паспорті таки оте «І») з’явився донецький «Шахтар». Заволодівши перспективним футболістом, клуб Ріната Ахметова і тоді ще Мірчі Луческу, не дозволив йому зіграти за головну команду бодай одненький матч. Оренда в «Севастополь», оренда в «Зорю», оренда в бельгійський «Генк»…

А ось у клубі з Ліги Жупіле швиденько второпали, хто саме опинився у їхніх руках — ​і викупили контракт гравця, який на очах стає справжнісінькою зіркою потужного бельгійського чемпіонату. Тож торік Маліновський переїжджає у самісіньку Серію А — ​і, як бачимо, доводить свою спроможність і там.

Що ж «Шахтар»? З ним усе нормально. Принаймні про якогось Маліновського із Житомира там, схоже, вже давно забули. За донецький клуб справді є кому грати і є кому забивати. Приміром, «Десні» по одненькому відвантажили Манор Соломон, Матеус Кардосо Лемос Мартінс (це той, у якого на футболці написано «Тете»), Майкон де Андраде Барберан (або ж просто «Майкон») та Алан Патрік Лоренсу («Алан Патрік»). А ось у воротах «Колоса» підопічні тепер уже Луїша Каштру відзначилися лише двічі — ​зробили це Маркос Робсон Сіпріано («Сіпріано») та Алуізіо Чавес Рібейро Мораєс Жуніор («Жуніор Мораєс»).

Та й у Лізі чемпіонів «Шахтар» грає, точніше грав — ​в одній групі з «Аталантою». Італійці ж із українцем у складі покрокували далі — ​і дійшли вже до чвертьфіналу…

Сергій ХОМІНСЬКИЙ.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.