«Я броньований, тому й довго живу».
На Волині 95-річний ветеран Другої світової досі носить у тілі осколки
А нещодавно Президент Зеленський призначив фронтовику довічну стипендію
Цими днями Президент України Володимир Зеленський призначив довічні державні стипендії учасникам бойових дій у період Другої світової війни 1939–1945 років. Серед них – і житель села Переспа Рожищенського району Іван Павлюк.
Минулої осені, готуючи репортаж із Переспи, я зустрічалася за підказкою сільського голови із цим старожилом. Хоч він і не корінний житель — у 1948 році перебрався сюди із сусідньої Бортяхівки (раніше це було Невільне), але, як каже сам, «вивівся тут, звідси мати родом, і на кавалєрку сюди ходив, за дружину місцеву дівчину Катерину взяв».
– Я броньований, – каже жартома Іван Ничипорович, – тому й живу так довго…
У чоловіка, незважаючи на такий поважний вік, добра і світла пам’ять. Він цитує вірші, які вивчив ще за Польщі. На війну Івана Павлюка забрали в 1944-му, коли йому було 19. Воював на 3-му Білоруському фронті. У званні старшини взводом командував, по німецького «язика» ходив. Війна для нього закінчилася під Полоцьком на території Білорусі — мав декілька поранень, коли «німці закидали гранатами». Заліковував рани в госпіталі аж на Уралі. І досі носить у тілі осколки, «бо вони були в таких місцях, що виймати ніхто з лікарів не ризикнув».
– Я броньований, – каже жартома Іван Ничипорович, – тому й живу так довго…
Хочеться побажати учаснику бойових дій у період Другої світової війни, яких з кожним роком все менше й менше, міцного здоров’я і радості від дітей, онуків.
