Сім дерев маневицького садівника - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.15 € 34.19
Сім дерев маневицького садівника

Володимир Халик з любов’ю ставиться до кожного дерева.

Фото Сергія НАУМУКА.

Сім дерев маневицького садівника

Володимир Халик вирощує на обійсті кільканадцять видів плодових дерев та сам прищеплює їх кількома способами

Хата Володимира Халика розташована на одній із тихих вулиць Маневичів. І хоча господар живе сам, його садиба — наче добрий сад: усе доглянуто та підрізано. Заходимо на обійстя, й одразу помічаю на одному з дерев зріз, ретельно замащений фарбою. Подібні бачив ще кілька разів. Значить, господар добре дбає про свої яблуні, груші та сливи.

Володимир Оксентійович од хвіртки починає показувати свій садок. Ось абрикоси–дички. Взимку дерево трохи підмерзло.

— Сам щеплюю будь–які дерева. Як навчився? Читав тематичні журнали, порівнював, вивчав, — каже він у відповідь на моє запитання. — Є три способи щеплення. Перший — зрізати розкол і щоб лузга, яка є між корою і деревиною, з’єдналася. Другий — зрізати і заткнути щепу під кору. Третій — бруньку помістити під Т подібний надріз. Я використовую найчастіше другий.

Любуємося сортовою аличею, яка дає великі плоди. А от на яблуньки напали борозняки, розповідає господар, тож довелося одну пересадити у квітник. На другій попідрізав гілки, і тепер вона добре родить.

Минаємо виноград, і раптом Володимир Оксентійович обертається до мене і питає: «А що то за дерево? Ви не знаєте?». Як на мене, плід схожий на ківі. Але виявилося, що то айва.

Має Володимир Халик на своєму обійсті й ожину та малину. Першу щойно почав розводити, а друга вже добре плодоносить. Мовляв, приїжджають онуки, тому треба мати різну садову смакоту.

Минаємо виноград, і раптом Володимир Оксентійович обертається до мене і питає: «А що то за дерево? Ви не знаєте?» Як на мене, плід схожий на ківі. Але виявилося, що то айва.

Розумію, що чоловік уже має досвід у садівництві. Та все ж допитуюся, яку ж культуру розводити найважче.

— Сортові абрикоси, — подумавши, каже Володимир Оксентійович. — Рік поріс, зацвів і пропав. Я його викопав, бо він ще не всохнув остаточно, вкинув у воду. Борозняки були, попід’їдали. Думаю потім обрізати. Колись антонівку зламав вітер якраз там, де щепилося. Я обрізав, і дерево пустило пагінця, а з нього ось яка гарна яблуня вийшла.

Якісь дерева його тішать (як червоний персик, якого виміняв на ківі), інші засмучують (як груша парижанка, що має вже 5 літ, але не родить). Дикі персики господар прикрив шифером. Каже, що ця рослина дуже не любить протягів.

— Я його обклав шифером і захистив від протягу. Треба підпирати, бо від плодів гілляки можуть ламатися, або підв’язувати широкою стрічкою, — пояснює садівник.

А ще на городі Халика є і хрін для консервування огірків (також посаджений), і топінамбур. І хоча його садок зовсім не професійний (вирощує всяку всячину для себе та внуків, однак має чим і колегам похвалитися), але все зроблено ретельно і кожне дерево аж оточене любов’ю.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.