Ірина Геращенко: «Ми знали, що в мінському готелі «Президентський» усі наші розмови пишуться і передаються ФСБ» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.26 € 34.37
Ірина Геращенко:  «Ми знали, що в мінському готелі «Президентський» усі наші розмови пишуться і передаються ФСБ»

«Настав час змінити майданчик для діалогу».

Фото rbc.ua.

Ірина Геращенко: «Ми знали, що в мінському готелі «Президентський» усі наші розмови пишуться і передаються ФСБ»

«В омитій кров’ю столиці Білорусі не може бути переговорів по Донбасу»

Країна, влада якої і раніше підігрувала Росії в міжнародних інститу­ціях, а зараз жорстоко розправляється з мирними протестувальниками, не може бути майданчиком для перемовин. Так вважає співголова фракції «Європейська Солідарність», уповноважена Президента України з мирного врегулювання ситуації в Донецькій та Луганській областях у 2014–2019 роках Ірина Геращенко (на фото).

Вона також поділилась деякими подробицями переговорів у столиці Білорусі в рамках Тристоронньої контактної групи (представників України, ОБСЄ та Росії).

«У Мінську, коли приїжджали на засідання ТКГ, нас зустрічали представники МЗС республіки і не тільки МЗС. Готель «Президентський» був нашпигований людьми специфічної зовнішності. Ми завжди знали, що всі наші розмови там фіксуються. І передаються ФСБ, — написала у Facebook пані Ірина. — Але серед цих спостерігачів/наглядачів були різні люди. Якось один із них, зустрічаючи нас в аеропорту, мимохідь прошепотів: «Кілька годин тому прилетіли Захарченко і Плотницький (ставленики Кремля на окупованих територіях. — Ред.), їх зустрічало російське посольство. А ще ваша Надя Савченко приїхала. Вона з вами сьогодні буде?». Мене тоді дуже здивувала ця інформація, я відразу доповіла її Леоніду Даниловичу Кучмі й негайно зателефонувала Президенту Порошенку. Й досі згадую того хлопця одного з приставлених до нас для збору інформації, який, як виявилося, нам таємно співчував і співпереживав. Він ризикував, передаючи мені інфу про сепаратні переговори Савченко з ватажками бойовиків, які ніколи не брали участі в роботі мінських груп. Тоді я вперше зрозуміла і повірила, що навіть серед службістів там є різні люди», — зазначила вона.

Але серед цих спостерігачів/наглядачів були різні люди. Якось один із них, зустрічаючи нас в аеропорту, мимохідь прошепотів: «Кілька годин тому прилетіли Захарченко і Плотницький, їх зустрічало російське посольство. А ще ваша Надя Савченко приїхала. Вона з вами сьогодні буде?».

«Останні пів року, за моєю інформацією, робота ТКГ ведеться у скайп–режимі через COVID. Тому нашій делегації формально не треба летіти до білоруської столиці. Але символізм назви групи, прив’язка до Мінська залишається. Й перед українською владою гостро постало питання, як із цим бути. Свого часу, коли Білорусь систематично голосувала проти всіх резолюцій ООН щодо Криму, щодо порушення прав людини на окупованих територіях, я як уповноважена Президента з мирного врегулювання, публічно ставила питання про заангажовану позицію країни, де проходять мирні переговори, підігрування РФ у міжнародних інституціях, а не нейтральність. І необхідність зміни місця переговорного майданчика», — додала Геращенко.

«Сьогодні очевидно, що настав час — українська влада має порушити питання в ОБСЄ, в Нормандському форматі про зміну майданчика для мирних переговорів. В омитому кров’ю Мінську їх більше бути не може», — підсумувала Ірина Геращенко.

Василь КІТ.