«Я читав по твоїх долонях своє життя…»
Більше, ніж фото. Колонка Олександра ЗГОРАНЦЯ
Ця випадково знайдена в мережі світлина вже кілька днів не дає мені спокою. Переслідує. Проймає до мурашок. Кажуть, коли при погляді на чужу фотографію вам хочеться бути її автором – це мистецтво. А тут – Вічна Любов
Але, відчуваю, не тільки цим полонила мене ця світлина. І не відпускає. Таке враження, що сюжет на фото я вже десь бачив. Дежавю? Де? Згадую відомі фільми, книги… Не те. Знаходжу слова Генрі Драммонда: «Любов потрібна старикам більше, ніж хліб». Близько. Але ще не те. А що? Що? Тут телефонує мама, каже, що в тата висока температура – і мене осіняє…
Знаходжу слова Генрі Драммонда: «Любов потрібна старикам більше, ніж хліб».
Багато років тому дідуся Павла поклали в обласну лікарню. Потрібна була операція. У переддень її з далекого поліського села приїхала бабуся Степанида. Я сказав, що після роботи заведу її в лікарню. Як завжди, затримався. Коли ми зайшли, дідусь якось так тепло глянув на бабусю і ніжно промовив: «Я так довго на тебе чекав!» Ніби й не було мене, сусідів по палаті… Я ніколи не чув нічого подібного від нього. Дід Павло видавався завжди строгим. Хвилини не міг всидіти без роботи. Та й працювати було чого – разом з бабою Степанидою поставили на ноги семеро дітей…
А тут строгий дід так трепетно каже: «Я так довго на тебе чекав!» Сьогодні ці слова вистукують в мені сотнею мегабомб Вакарчукової пісні «Не йди»: «Я читав по твоїх долонях своє життя, Я помітив вечірнє сонце в очах твоїх, Я так хочу запам’ятати назавжди Твій, мов діаманти, сміх…» Бабуся залишилася в палаті до ранку. Наступного дня була операція – і дідусь не вийшов із наркозу…
Дякую невідомому автору за більше, ніж фото.
P. S. Якщо ви знаєте автора світлини та історію її створення, напишіть нам про це – і отримаєте хороший гонорар ([email protected] або 43025, просп. Волі, 13, м. Луцьк, Волинська обл.).
Олександр ЗГОРАНЕЦЬ, головний редактор газети «Так ніхто не кохав».
