Фільм про священника — ​тата 14 дітей із Любешівщини — здобув «Приз глядацьких симпатій» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.05 € 31.85
Фільм про священника —  ​тата 14 дітей із Любешівщини — здобув «Приз глядацьких симпатій»

Отець Андрій Дзюба: «Хоч і в дев’ятнадцять одружувався, але мав переконання, що це назавжди».

Фото Катерини ЗУБЧУК.

Фільм про священника — ​тата 14 дітей із Любешівщини — здобув «Приз глядацьких симпатій»

На XVIII Міжнародному фестивалі православного кіно «Покров» було відзначено роботу Степана Яреми — ​настоятеля храму Святого апостола Андрія Первозваного в селі Струмівка Луцького району

Документальна стрічка «Історія однієї любові», режисером якої він є, здобула «Приз глядацьких симпатій». Про героїв фільму — ​багатодітну родину священника Андрія Дзюби із села Люб’язь на Любешівщині — ​наша газета розповідала в кінці минулого літа. Публікація називалася «Бог подарував отцю Андрію й матушці Олені 14 дітей».

Зустрілися молоді люди в духовній семінарії в Луцьку — ​обоє (він — ​з Білополя, що на Локачинщині, вона — ​із села Мостище Камінь-Каширського району) з дитинства були близькі до церкви. І, як тепер каже отець Андрій, він «хоч і в 19 одружувався, але мав переконання: це назавжди».

А ще він впевнений, що християнин має своїм життям показувати, як жити, і зазначав із цього приводу:

— Багато можна говорити й проголошувати, але коли слова розходяться з ділом, то вони нічого не варті. Стараюся не кидати слів на вітер…

« Їхня сім’я, яка народилася з великої любові і про яку тепер є й документальна стрічка, — ​найбільша у Люб’язі.»

Загалом дев’ятнадцятий рік служить отець Андрій, уже шістнадцять є настоятелем храму у Люб’язі. Як говорить, не робив точних підрахунків, але може з певністю сказати, що повінчав близько 50 подружніх пар. І в основному ті, кому він пов’язав руки, живуть у шлюбі. Розлучилися лише одиниці. На що наставляє священник молодят, від чого застерігає? Про те, чому не складається сімейне життя, такі міркування:

— Найперша причина — ​захоплення, яке пара, буває, приймає за любов. Бо захоплення — ​це щось миттєве, те, що минає, а любов — ​вічна. І любов — ​це не лише плотське бажання. То і терпеливість, і здатність поступитися одне одному, піти на компроміс, зрозуміти й підтримати.

Найстаршому синові подружжя Володі, який, до речі, пішов батьковою стежкою — ​вчиться в духовній семінарії, зараз вісімнадцять, наймолодшій Оксані ще й року нема. Їхня сім’я, яка народилася з великої любові і про яку тепер є й документальна стрічка, — ​найбільша у Люб’язі.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.