«Рукой обожженною солнце достать и подарить его людям…» Колонка головного редактора - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.91 € 31.95
«Рукой обожженною солнце достать и подарить его людям…» Колонка головного редактора

«Попросимо Святого Миколая, щоб він приніс для цих маляток і номери з нашою «Мультляндією» для найменших».

Фото Лариси ФІЛІПЧУК.

«Рукой обожженною солнце достать и подарить его людям…» Колонка головного редактора

Я читав вчорашню пошту, а в серці розквітали ці рядки. Чужою мовою. Мовою загарбника. Вивчені вже давно і призабуті. А тут вигулькнули — ​і нічого не вдієш. Жартую із себе: «Тамбовський вовк». А вони все розцвітають. І закликають. І спонукають. Тож ділюся, що читав…

«Для мене батькова газета була першою читанкою в луцькому дитинстві»

«Вельмишановний Олександре Олександровичу!

Від щирого серця висловлюю Вам велику вдячність за публікацію в головному волинському часописові нарису Андрія Мельничука про мого батька (стаття «Перший редактор «Радянської Волині» Юхим Лазебник знав напам’ять «Кобзар» за 24 і 29 вересня 2020 року. — ​Ред.). До кінця своїх днів він часто відтворював у пам’яті різні епізоди з тодішньої неспокійної роботи в «Радянській Волині». Для мене батькова газета була першою читанкою в луцькому дитинстві. Я 19 років працював кореспондентом, коментатором, згодом — ​головним редактором на державному радіомовленні для зарубіжних слухачів. Журналістику я не полишав, працюючи і на дипломатичній ниві. Більшість моїх газетних публікацій та книжок присвячені закордонній українській спільноті.

З цікавістю прочитав два числа Вашої «Волині». Приваблюють розмаїтість тематики, розкутість думки, гармонійна верстка матеріалів.

Зичу Вам і Вашому колективу подальших успішних сходжень на нові творчі висоти на шляху до ще більшого довголіття.

З повагою Станіслав Лазебник. м. Київ».

* * *

«Волинь» виписую безперервно 58 літ…»

«Доброго здоров’я, шановна редакція «Газети Волинь»!

Мені 82 роки, за професією — ​агроном. Вашу (нашу) газету передплачую безперервно 58 літ (з 1962-го) щорічно. Крім того, виписую щорічно (з дня заснування) додаток «Так ніхто не кохав». Уперше хочу взяти участь в акції для передплатників, підтверджувальний документ висилаю.

Бажаю Вам творчої наснаги, бадьорості, сили духу і ніякого панікування. «Не падайте духом, поручик Голицын, корнет Оболенский — ​надеть ордена!» Омолоджуйте кадри, працюйте на перспективу — ​і будете «на плаву». Бурхливу ріку сьогодення не всім (у тому числі і редакціям) вдасться перепливти, а перепливши, потрібно буде створити новий плацдарм для наступу. Успіхів вам, шановні працівники медіафронту!

З повагою Ваш багатолітній читач і шанувальник — ​Олександр Хомик. с. Старосілля Маневицького (тепер Луцького) району Волинської області».

«Не друкуйте більше мого оголошення…»

«Доброго дня!

Не друкуйте більше мого оголошення про продаж кобили і лошиці. Уже ввечері після виходу газети читачі засипали телефонними дзвінками. Дякую дуже! Вкотре переконався: який би не був крутий інтернет, але давати оголошення у Вас – ​найдієвіше. З мене – ​поляна. ☺

Богдан Коновалюк. Луцький район».

Читайте також колонку Катерини ЗУБЧУК: «Усі ми вийшли із хати свого дитинства».

«Тьотю, передайте мамі: мене сьогодні уб’ють…»

«Добридень, Олександре Олександровичу! Надсилаю ксерокопії про передплату Ваших видань на 2021 рік, дякую за приз. Можливо, виграний мною рушник у редакційній акції «простелить» дорогу і до Ваших кореспондентів. Тому пропоную для них такі теми.

Для Катерини Зубчук: у селі Воля Тойкутівської сільради проживає Володимир Зінчук, який залишив обласний центр Рівне і господарює на батьківських паях. Садить городину, вирощує сад…

Для Сергія Наумука: на лапнівських хуторах в урочищі Кремнисте відбувся бій вояків УПА і НКВС. Моя мама, Марія Юхимівна Бойчук, колись мені розповідала, що в останню ніч напередодні бою вони ночували в нашій хаті і один із упівців, прокинувшись, сказав їй: «Тьотю, мене сьогодні уб’ють, бо приснився сон. Якщо можете, то дайте про це знати моїй мамі чи родині…»

 Вашу (нашу) газету передплачую безперервно 58 літ (з 1962-го) щорічно.

Для Людмили Власюк: коли помер знаменитий письменник Всеволод Нестайко, то про нього розповідала по телебаченню наша землячка Ірина Гончарук-Бойко, яка працювала редактором у видавництві «Веселка». Сподіваюсь, що через неї – ​цікаву, але дуже скромну особистість — ​можна буде налагодити зв’язки із Волинським братством у Києві…

З повагою Григорій Бойчук. м. Ковель».

* * *

«А в подарунок – ​«Цікава на вихідні»!

«…Днями вихованці дошкільного навчального закладу «Світлячок» разом із вихователькою Оленою Мизовець завітали до відділення поштового зв’язку «Ковель 6». Начальник ВПЗ Руслана Філюк розповіла діткам про роботу поштарів, як вони доставляють листи, посилки, пресу. Хлопчики й дівчатка із захопленням знайомилися з дитячими журналами і газетами. На згадку Руслана Миколаївна подарувала майбутнім читачам примірники «Цікавої газети на вихідні» (на фото).

«Попросимо Святого Миколая, щоб він приніс для цих маляток  і номери з нашою «Мультляндією» для найменших».
«Попросимо Святого Миколая, щоб він приніс для цих маляток і номери з нашою «Мультляндією» для найменших». Фото Лариси ФІЛІПЧУК.

 Інна РАДЗІЄВСЬКА. м. Ковель».

P. S. Ось і розгадка слів, що відродили Ваші листи у моїй душі. «Рукой обожженною солнце достать/ И подарить его людям…» Сподіваюсь, російський поет-пісняр і журналіст Сергій Островой (1911– 2005), який подарував нам ще й інший твір – ​«Песня остается с человеком» – ​якби жив, не схвалив би віроломність кремлівського карлика Путіна… Втім, автора і його позиції ми можемо й не знати, але слова, якщо вони справді СЛОВА, хай сказані і чужою мовою, здатні не тільки западати в серце. Переконаний, Ви теж це відчули.

В жизни по-разному можно жить.

В горе можно. И в радости.

Вовремя есть. Вовремя пить.

Вовремя делать гадости.

 

А можно и так: на рассвете встать

И, помышляя о чуде,

Рукой обожженною солнце достать

И подарить его людям.

(Сергій ОСТРОВОЙ).

Тож завтра зустрінемо разом!

Олександр ЗГОРАНЕЦЬ, головний редактор «Газети Волинь».

 

Читайте також колонку українського кулінарного експерта Євгена КЛОПОТЕНКА: «Перейти з російської на українську — ​то як уперше в житті зготувати борщ».​


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.