Коли у моєї сім’ї трапилося велике горе — меншого сина Богдана протягнув асфальтом чималу віддаль сполоханий кінь, не десятки, а сотні людей прийшли на допомогу. У синочка була пошкоджена голова, спина, ноги, він перебував у тяжкому стані...
Коли у моєї сім’ї трапилося велике горе — меншого сина Богдана протягнув асфальтом чималу віддаль сполоханий кінь, не десятки, а сотні людей прийшли на допомогу. У синочка була пошкоджена голова, спина, ноги, він перебував у тяжкому стані.
За його життя і здоров’я спочатку боролися лікарі Торчинської лікарні. Саме вони надали першу допомогу Богданові і вселяли нам, як могли, надію на те, що він одужає, вибереться з біди. А потім був опіковий центр Луцької міської лікарні. Скільки буду жити, буду вдячна лікарю-чарівниці Лідії Шепель, всьому медичному персоналу, який опікувався Богданом, і багатьом моїм односельчанам, добрим людям навіть з усього району. Працюю я у Хорохоринській сільській раді секретарем. У важкий для нашої сім’ї час дуже підтримали мене колеги по роботі, односельці, вони стали донорами нашого сина, допомагали, як могли, матеріально. До того ж відгукнулися на нашу біду не лише жителі села, де ми живемо й працюємо, а й сільські та селищні ради Луцького району, районна рада та райдержадміністрація, Луцька районна лікарня, обласна держадміністрація, Українська православна церква села Хорохорин, інші організації нашого району. Тільки з допомогою чуйних людей, а не лише завдяки нашій турботі, Богдан став на ноги, зміг відвідувати школу, є веселим і життєрадісним, як його ровесники. Спасибі вам від щирого материнського серця, добрі люди!
Валентина ШАБАТОВСЬКА, секретар Хорохоринської сільської ради Луцького району.
