«І старий батько страждає, і я з ним мордуюся…» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.82 € 31.89
«І старий батько страждає, і я з ним мордуюся…»

Лікар-психіатр Ігор Мочарський має чималий досвід лікування хворих із деменцією.

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА.

«І старий батько страждає, і я з ним мордуюся…»

Життя багатьох сімей, де є хворі з психічними і розумовими розладами, перетворюється на муку. Не завжди родичі можуть забезпечити їм належний догляд, лікування, не всі знають, до кого звертатися по допомогу. Про особливості однієї з недуг, що часто розвивається з віком, бесідуємо з Ігорем МОЧАРСЬКИМ, завідувачем поліклінічного відділення Волинської обласної психлікарні, авторитетним фахівцем із понад 30-річним стажем

Чому не всім щастить на схилі літ зберегти світлий розум?

— Ось лист від нашої читачки з Ковельського району: «Сімейна лікарка поставила моєму татові діагноз «деменція» і сказала, що медицина нічим не може допомогти. Невже нема ліків для таких хворих? А то і 90-літній батько страждає, нікого не впізнає, не спить, постійно поривається кудись іти, і я з ним мордуюся… Чому з людьми стається така біда?! І як нам бути?» — ​запитує жінка.

— Є такий афоризм: «Мудрість приходить разом зі старістю, але інколи старість приходить сама». На жаль, із віком людей обсідають проблеми зі здоров’ям, серед яких і недоумство, або деменція. Це — ​глибока, стійка розумова деградація, викликана руйнуванням тканин головного мозку. Старість не є її самостійною причиною, однак саме в поважному віці виникають десятки захворювань, котрі можуть призводити до недоумства. Найчастіше (70%) — ​це так звані нейродегенеративні недуги, найвідоміша з них — ​хвороба Альцгеймера. Розвиваються вони поступово. На судинні захворювання мозку (артеріальні гіпертензії, атеросклероз та інші) припадає близько 20% деменцій, переважно з гострим початком після інсульту.

Забудькуватість, сповільненість, зниження повсякденної активності, зацікавленості у спілкуванні, деяка неохайність зазвичай списуються на вік, фізичну кволість. У звичній обстановці людина довго може зберігати побутову адаптацію. Неспроможність виявляється при різкій зміні ситуації, якщо раптово змінюється обстановка.

— Будь-яка недуга краще піддається лікуванню на ранній стадії. Як же вчасно розпізнати початок деменції?

— Поступовий її розвиток малопомітний як для самого хворого, так і для оточуючих. Забудькуватість, сповільненість, зниження повсякденної активності, зацікавленості у спілкуванні, деяка неохайність зазвичай списуються на вік, фізичну кволість. У звичній обстановці людина довго може зберігати побутову адаптацію. Неспроможність виявляється при різкій зміні ситуації, якщо раптово змінюється обстановка (переїзд, смерть члена сім’ї, госпіталізація з якогось приводу), коли необхідно швидко приймати відповідальні рішення. Тоді виникає розгубленість, тривога, безсоння, втрачаєть­ся орієнтація, людина здатна на безглузді вчинки. Розлад часто може бути викликаний і погіршенням тілесного здоров’я (підвищення артеріального тиску чи рівня цукру в крові, знерухомлення і біль через перелом кінцівки тощо). Через певний час поведінка нібито нормалізується, але будь-який стрес може спровокувати нове погіршення.

— Отже, ігнорувати перші тривожні «дзвіночки» не можна, навіть якщо хворобливі прояви нетривалі або ж виникають час від часу?

— Поява таких станів є підставою для психіатричної діагностики і лікування. Це може бути початкова стадія деменції, так званий «легкий когнітивний розлад» із періодичними ускладненнями. Крім того, є багато інших причин значного, але тимчасового погіршення розумової діяльності: депресії, хронічні закрепи або біль, неконтрольовані артеріальний тиск чи рівень цукру в крові, різні ліки. Розібратись у причині має сімейний лікар або психіатр, хоча це й непросто.

На жаль, чудодійних таблеток не існує

— Як правило, люди б’ють на сполох уже тоді, коли життя поруч із хворим стає нестерпним. У яких випадках ставлять діагноз «деменція»?

— Основні ознаки — ​зниження здатності орієнтуватися в часі (дата, година), місцезнаходженні, проблеми з власною самоідентифікацією (важко назвати вік). Також є труднощі у впізнаванні близьких, втрата побутових навичок і можливості самостійно давати собі раду. Нерідко людина наче «живе в минулому», сприймаючи оточуючих за колишніх співробітників чи покійних родичів, втрачає навички охайності, вийшовши з квартири або за ворота, не може потрапити назад, посеред ночі «збирається в дорогу». Діагноз вважається обґрунтованим, якщо описані симптоми наявні безперервно щонайменше протягом 6 місяців.

— Трапляється, родичі на свій розсуд купують в аптеці препарати, щоб мати хоч трохи спокою. Але чи правда, що деякі ліки можуть ще більше погіршити розумову діяльність старенької людини?

— Так, це здебільшого доступні снодійні і заспокійливі. Відносно безпечні на 1–2 рази, вони можуть створювати значні проблеми при тривалому (більше 10–14 днів) вживанні. Це так звані бензодіазепінові транквілізатори (гідазепам, левана та інші), популярні серцеві краплі з вмістом барбітуратів чи беладонни, дімедрол, препарати зопіклону. Навіть рослинні заспокійливі нашкодять при вживанні довше 2 місяців поспіль.

Зараз госпіталізація до психіатричного закладу — ​винятковий варіант, і то лише на короткий термін. Найкраще для хворого — ​амбулаторне лікування і догляд у звичних домашніх умовах із доброзичливим оточенням.

— Чи можна підлікувати такого хворого в стаціонарі психлікарні?

— Ще 20 років тому це вважалось прийнятним. Зараз госпіталізація до психіатричного закладу — ​винятковий варіант, і то лише на короткий термін. Найкраще для хворого — ​амбулаторне лікування і догляд у звичних домашніх умовах із доброзичливим оточенням. Подолати деменцію неможливо, однак можна сповільнити її розвиток, зменшити страждання близької людини та полегшити догляд за нею. Науково доведений ефект при деменціях дегенеративної природи дають лише кілька препаратів (донепезил, мемантин та деякі інші), що випускаються у таблетках, які треба приймати пожиттєво у підібраних лікарем дозах. Поширене в нас лікування судинними і ноотропними засобами має сенс лише у невеликому відсотку судинних деменцій. У решті випадків це марна трата коштів, часу і зусиль.

— І все ж, що робити, якщо хвора людина кричить, не спить уночі, рветься з дому? Викликати «швидку»?

— Не бачу сенсу, у медиків «швидкої» немає безпечних і ефективних засобів для вирішення подібних проблем. Найкраще — ​разом із кваліфікованим психіатром спробувати з’ясувати причину погіршення й усунути її, оптимізувавши лікування, підібравши безпечні та ефективні препарати, які можна застосовувати при збудженні та безсонні.

Від редакції: ви можете ставити свої запитання лікарю, написавши йому на електронну пошту ([email protected]) або у вайбер (098) 134–99–14.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.