Пишу до редакції, щоб вилити душу, а ще люди настоюють. Хто де зустріне, то все кажуть, щоб кудись зверталися: може, є десь на світі справедливість? Добрі люди кажуть, що правда – на нашому боці, але чому в наш час її так важко відстояти?
Пишу до редакції, щоб вилити душу, а ще люди настоюють. Хто де зустріне, то все кажуть, щоб кудись зверталися: може, є десь на світі справедливість? Добрі люди кажуть, що правда – на нашому боці, але чому в наш час її так важко відстояти?
Валентина САЦИК, Старовижівський район
Тяжко жити на цім світі правдивій людині... Я своїх дітей змалечку привчала до правди. Тепер моє серце розривається від болю. Коли мені плюнули в душу, розтоптали віру брехнею, з відчаю я зібрала трьох своїх дітей і сказала: «Діти, правдою не проживете, тому, якщо хочете вижити в цьому нахабному світі, треба навчитися пристосовуватись, підлещуватись, викручуватись... Допоки будуть бідні й багаті, буде неправда і підкуп...». Може, я б і не писала, перенесла все у своїй душі, та люди наполягають: може, хоч у когось з причетних до цієї історії совість прокинеться? Ми з чоловіком обвінчались у 1990 році. Мій Володя – з багатодітної сім’ї, з шести років зостався без батька. Дуже мріяв мати власний будинок. За сім років спільного життя назбирали ми трохи грошей, у 1997 році купили будиночок типу фінського. Власниця надала нам усі необхідні документи, переоформили на себе. Біля будинку – 25 соток землі. Стали планувати добудувати веранду, кухню, ванну, збудувати найперше туалет і сарай (досі цього всього не було). За новим законом, на добудови слід було виробити новий план забудови (старий датовано 1968-м роком). У 1998 році отримали всі необхідні документи на забудову. Дозвіл був виданий на підставі рішення Буцинської сільради, затверджений архітектором району. Районна інспекція архітектурно-будівельного контролю дала дозвіл на виконання будівельних робіт. Майже п’ять років ми будувалися за цим планом, втішалися, що потроху даємо собі раду... Проте недарма кажуть: дай вам Бог добрих сусідів! У 2002 році ми вирішили огородити свої будівлі, встановити ворота, словом – зробити подвір’я. Сусіду це не сподобалося, пішов він до сільського голови і вмовив його скликати сесію. Сесія скасувала наші документи на забудову. Отак одним розчерком пера викреслили п’ять років нашого життя і праці. Ми здогадуємося, чому сільський голова послухав нашого сусіда. У сусіда – стоматологічний кабінет, де вже багато років протезується наша сільська еліта. Це прибутковий бізнес, проте він, кажуть, належним чином не оподатковується. Є в сусіда й багато незареєстрованої техніки. Місцева влада це покриває, але від людських очей нічого не сховаєш... Судитися з сільрадою – справа завідомо програшна, до того ж, потрібні гроші на адвоката, яких у нас немає. Благаємо: допоможіть! Бо ми вже збираємося писати у «Без табу” з Ольгою Герасим’юк”.
Від редакції: Цей лист ми направимо для розгляду у постійну комісію обласної ради з питань депутатської діяльності, захисту прав людини, законності, боротьби із злочинністю.
