ТИСЯЧА ВИДIВ ФIАЛОК У МIСЬКIЙ КВАРТИРI

Не помітити яскраву блондинку з довгим волоссям, яка торгує на вулиці Пересопницькій на центральному продовольчому ринку, неможливо. Мало того, що жінка вирізняється з­поміж інших продавців вродою, то ще й товар у неї особливий – фіалки. Продає їх iрина Прокопенко ось уже чотири роки. Вирощує квіти удома в скляній теплиці, розташованій на другому поверсі її приватного будинку. Колекція Iрини з фіалок – найбільша у Рівному. Усього у неї цих квітів близько тисячі видів


Мирослава ШЕРШЕНЬ


Ірина Прокопенко все життя працювала у торгівлі. Захоплення фіалками до неї прийшло десять років тому. Виходячи на прогулянку з донькою, жінка не раз милувалася у вікнах будинків цими квітами. Щоб роздобути собі таку красу, застосовувала оригінальний спосіб.
— Дорослій людині, яка б подзвонила у двері, щоб попросити листочок фіалки, швидше за все, подивувалися б і відмовили, ­пояснює вона. – Тож я посилала за квітами доньку, знаючи, що дитині у такому навряд чи не посприяють.
Так в Ірини “поселилися” перші фіалки, які нині вона називає “бабусиними квітами”, бо це ті звичайні види, які продає на базарі чимало бабусь. Втім, з часом Ірина перейшла на колекційні види фіалок, тобто ті, які виставляють фіалочники на виставках. Вишукувала у газетах та журналах для квітникарів оголошення, у яких пропонувалося купити ті чи інші види фіалок, зв`язувалася з людьми у різних куточках нашої країни. Поступово вирощування та продаж фіалок стали сімейним бізнесом родини Прокопенків. Чоловік, який працював раніше водієм, побачивши, скільки дружина заробляє на продажу квітів, “перекваліфікувався”. Нині він займається домашнім господарством, садить та вирощує фіалки, а Ірина продає їх на базарі. Не довіряє йому дружина лише поливати улюблені квіти. Адже, пояснює вона, фіалки не люблять надміру вологи, тому поливає їх сама. Взагалі ж догляд за цими квітами, вважає Ірина, нескладний. Потрібно лише знати, що фіалкам потрібен малий тісний горщик, підживлення двічі на місяць добривом для квітучих рослин, пухка земля і найголовніше – любов.
— З ними потрібно розмовляти, ­ говорить Ірина, – казати фіалці “Ти моя хорошенька. Ти моя красивенька”. Тоді вона краще росте. Адже ці квіти з характером, відчувають, коли їх люблять. Правда, інколи я з ними і сварюсь. Це трапляється, коли знаю, що за термінами уже б мала бути у фіалки квітка, а її довго нема. Тоді я серджуся: “Викину тебе”. І тоді, здається, фіалка чує сказане й починає цвісти. Кожен ранок, як прокинуся, я біжу вітатися зі своїми квітами. Чоловік теж ходить до них, заглядає, особливо, як купимо новий сорт квітів, і чекаємо, щоб вони зацвіли. Взагалі фіалка – моя улюблена квітка, адже жодна рослина так довго не цвіте. Квіт на ній тримається 5­6 місяців, потім вона два місяці відпочиває і знову цвіте.
Стоячи на базарі, Ірина кожному покупцю намагається дати вичерпну інформацію про свій товар. Не відмовляє у консультації навіть тим, хто купив фіалки не у неї, а десь у іншому місці. Через це, вочевидь, і клієнтура у неї постійно зростає, бо не лише матеріальну вигоду переслідує жінка. Взагалі підхід до покупця в Ірини особливий. Замість того, щоб відразу “нападати” на нього з фразою “що вас цікавить?”, жінка очікує, поки людина роздивиться запропонований товар, а тоді підходить і з усмішкою, ненав’язливо починає про нього розповідати. А оскільки сама по собі Ірина дуже комунікабельна, фіалки стають не лише приводом для знайомства з покупцями, а й сприяють появі нових друзів.
— Люди, купивши у мене квіти, потім приходять і розповідають про них, як про своїх дітей. Діляться радістю, коли квітка зацвіте. Взагалі, фіалка – це квітка, яка приносить людям радість.
— Цікаво, а як взимку торгувати фіалками? Адже вони, мабуть, бояться морозу?
— Ми торгуємо ними лише до грудня. У холоди накриваємо скляні ящики з квітами плівкою, ставимо до них свічку. У грудні переходимо на продаж новорічних іграшок, щоб зберегти за собою місце на базарі. За цей період вирощуємо вдома фіалки і знову відновлюємо торгівлю ними перед 8 Березня. Правда, якщо людям потрібні квіти взимку, вони приходять за ними до нас додому. У мене вже є своя клієнтура. Тож додому цілими натовпами ходять. Знають, що я не обманюю зі своїм товаром. Фіалки ж узимку – це взагалі надзвичайне видовище. Ви не уявляєте, як це: на вулиці лютий мороз, а вдома – усе в цвіту. Подивишся на цю красу – і жити хочеться. До речі, люди, які займаються фіалками, як правило, ­ довгожителі. Живуть по 80­90 і більше років.
— А ваші фіалки брали участь у виставках?
— Так, торік я зі своїми квітами брала участь у виставці в Києві, яку організував відомий німецький селекціонер фіалок Сорано. Мене запросила на неї киянка, моя хороша знайома, яка теж вирощує фіалки. Цього року я теж отримувала запрошення на виставку, але не поїхала на неї. Не люблю возитися з сумками, та й фіалки не дуже добре переносять довгий переїзд.
­ Ваші діти теж займаються фіалками?
­ У мене одна донька. Їй 18 років. Навчається в інституті слов’янознавства. Її захоплюють танці.
­ Чи багато людей у Рівному захоплюється фіалками?
— Я знаю чотирьох, які серйозно ними займаються. У них їх по 300­400 сортів. Торік я обновила свою колекцію, закупивши 400 нових сортів і ще 200 ­ у цьому році. Тож маю до 1000 видів фіалок. Точну їх кількість назвати поки не можу. Хочу створити свій каталог квітів, для цього придбала комп’ютер, тоді й знатиму точно, скільки їх у мене.