Гарбуз із секретом: «Навіть у страшному сні мені б не примарилося, що їх можна їсти!» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.19 € 32.29
Гарбуз із секретом: «Навіть у страшному сні мені б не примарилося, що їх можна їсти!»

Фото із сайту depositphotos.com.

Гарбуз із секретом: «Навіть у страшному сні мені б не примарилося, що їх можна їсти!»

І мені теж, до речі. Хоч не раз по-земляцьки і запрошували на цю трапезу до себе «люди-йожики» — ​так називають на любомльському Поліссі тих, хто вважає за делікатес ці милі «колючки» і тому полює на них. І це при тому, що до вегетаріанців я, звісно, не належу. Колеги навіть відзняли про цей факт колоритний відеорепортаж, який ви можете переглянути на нашому Youtube-каналі: https://www.youtube.com/watch?v=Xi4KSBhyT_8&t=7s. І при цьому, запевняю, жодна тваринка не постраждала

Але насамперед маю повторити запитання, частину відповіді на яке я вже почав озвучувати.

«Гарбуз із секретом» — ​19 (2021)

На цю невеличку тварину, пов’язану з погодою для більшості з нас, полюють наприкінці літа в одному селі на Волинському Поліссі неподалік Польщі. Звісно, нелегально. Кажуть, із неї корисне м’ясо і смалець… А ми сьогодні заховали предмет, яким приблизно 2,5 тисячі років тому за близько 2,5 тисячі кілометрів від нинішнього Києва теж полювали на цю тварину, але не з метою поживи. А щоб виготовити з неї інструмент, який допоміг би прикрасити тих чотириногих, які в наших народних прислів’ях і приказках мають не дуже позитивну характеристику. Цей предмет ми і заховали.

Що знаходиться у гарбузі?

«Насамперед хочу написати, що я з тієї меншості, для якої ця тварина із завдання з погодою була ну ніяк не пов’язана. По-друге, навіть у страшному сні мені б не примарилося, що їх можна їсти! І наостанок, ніколи не знала, що в них такий цілющий жир. Тож нові знання, розв’язуючи завдання, я таки отримала, дякую вам, — ​розпочала свою історію пошуку правильної відповіді уродженка славного черкаського Гуляйполя Тетяна Репетило (хоча одразу ставимо пані Тетяні риторичне запитання про погоду: «А як же відомий з дитинства мультфільм «Їжак у тумані» (1975)?»). — ​Тепер про все по черзі. Прочитала завдання й одразу ж зрозуміла, що мова йде про V століття до н. е. Потім у голові надійно оселилися такі тварини як бабак і борсук, тому що я знаю: ​їхній жир вважається цілющим і плюс-мінус до погоди вони якийсь стосунок таки мають. Прикинула відстань 2500 км від Києва в різні сторони, і понесло мене в степи Азії, оскільки вищезгадані тварини вважаються степовими мешканцями. Тут і скіфи, які в V ст. до н. е. там жили, з’явилися. Ну і давай я з ними шастати тими степами, полювати — ​і луком, і мечем, і капкани ставити, на кам’яні баби дивитися, чи на бабака схожі?.. І при тому я думала: «Ну що в тих тваринах (бабак, борсук) такого є, чого не мають інші? І як це можна використати для прикрашання звірів, на мою думку, свійських?» Тварини, яких обходжували, внаслідок аналізу підказок із завдання та українських приказок у мене були такі: ​вівця або осел. Історія зі скіфами все більше і більше не подобалася, щось видалося мені неправильним. Кинула я їх. Вирушила в інший бік — ​до Древнього Риму. Тут і з’явився їжак, тому що за його поведінкою римляни визначали погоду і святкували 2 лютого День їжака. Тепер уже стало зрозуміло, що в нього є голки — ​те, чого не мають майже всі інші тварини. Тобто, інструмент для прикрашання — ​це, можливо, якийсь гребінь і тварини — ​напевно, вівці, адже їх можна розчісувати. І дійсно, овець у Древньому Римі розчісували висушеними шкірками їжаків. Їх натягували на дощечки, в такому вигляді висушували й отримували чудові гребені для вичісування шерсті. Цей процес був настільки важливим і популярним, що шкірки їжаків навіть підробляли. Залишилося перевірити, чи насправді є таке село на Волинському Поліссі, в якому їдять їжаків. Запитала у дядька Гугла — ​і знайшла. Таки є! Таки їдять! У селі Столинські Смоляри Ковельського (донедавна Любомльського) району на Волині з давніх-давен споживають їжаків та лікуються їхнім жиром. Такої дивакуватої кулінарної традиції немає більш ніде: тушкована їжачатина — ​тут найвишуканіший делікатес на весіллях, хрестинах тощо. А у престольний празник, у день Володимира, 28 липня, на столі обов’язково мав бути тушкований голкастий. І не один, тому що важать ці тваринки не багато — ​від 300 г до 1,5 кг, одного на всю сім’ю не вистачить. А за чудодійним жиром, який лікує практично всі хвороби, до села приїздили звідусіль, навіть з інших країн. Зараз звичка ловити і їсти їжаків поступово зникає. Чому полюють незаконно? А тому, що наразі ці тварини занесені до Червоної книги і знищувати їх заборонено. До речі, полюють жителі села на їжаків у полі з допомогою собак».

Цього разу загадка більше на інтуїцію. У гарбузі ми заховали улюблений спортивний снаряд Грицька Гарбуза (звісно, після футбольного м’яча). Десь, колись, в якійсь компанії він почув, що ця гра допомагає чи не найшвидше спалювати зайві калорії. Тож «підсадив» на неї багатьох своїх колег, і навіть шефа. Хоча шефу він, як і всі, змушений піддаватись…

Тут ми, пані Тетяно, ставимо крапку у вашому листі і кажемо: «Браво!» Ви перемогли в конкурсі історій пошуку правильної відповіді і заслужено отримуєте 150 гривень призових і заліковий бал у конкурсі гравців.

Також по одному очку ми сьогодні зарахували ще 4 нашим учасникам, які були найближчими до правильної «їжакової» відповіді: «Гребінь, гребінець, гребінка». Але володарями 100 гривень можуть бути, за умовами вікторини, лише двоє наших учасників. Тому цього разу завдяки чарівній, загадковій і ліричній Ші Мур купюри із зображенням Тараса Шевченка дістануться двом волинянкам: Тетяні Потаповій із Ковеля і Віті Бобко із села Затурці Володимир-Волинського (донедавна Локачинського) району.

Переможців назвали — ​час шукати нових чемпіонів, тому ми оголошуємо нове запитання.

«Гарбуз із секретом» — ​21 (2021)

Цього разу загадка більше на інтуїцію. У гарбузі ми заховали улюблений спортивний снаряд Грицька Гарбуза (звісно, після футбольного м’яча). Десь, колись, в якійсь компанії він почув, що ця гра допомагає чи не найшвидше спалювати зайві калорії. Тож «підсадив» на неї багатьох своїх колег, і навіть шефа. Хоча шефу він, як і всі, змушений піддаватись…

Побачив цей «зоряний» вид спорту один із керівників області — ​і теж тепер «рубається» у цю гру з підлеглими. Тим паче, що під час «двобою» легко можна дотримуватись коронавірусної дистанції. Хоча тут інколи буває й не тільки «двобій»…

Читати також: «Для тебе, для себе застелю ціле небо, Xей, ші–кі–дай, ші–рі–кі–дан–xей…»

Цікаво, захопливо, швидко. Головне — ​не мати ноги, як у слона, щоб не знищити один із основних снарядів цієї гри.

Що за предмет знаходиться у гарбузі?

Слово-відповідь треба надіслати до 6 червня тільки у вигляді sms-повідомлення на номери: 0501354776 і 0672829775 (наприклад: «Око», «Три ведмеді», «Світлана Орловська»), але обов’язково вказати після слова-відповіді у дужках ще й своє ім’я і прізвище (наприклад: «М’яч (Максим Мохнюк) »).

Увага: з одного номера можна відправляти лише одне sms! Цей номер і братиме участь у жеребкуванні при розіграші призових 200 гривень, якщо правильних відповідей буде більше двох. А ще спеціальний приз — ​150 гривень — ​отримає той, хто в листі на поштову адресу (43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13) чи електронну ([email protected]) найяскравіше опише, як шукав відповідь.

Будьте здорові!

Грицько ГАРБУЗ