20-літня лучанка вивчає китайську … в Австрії - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.70 € 31.46
20-літня лучанка вивчає китайську … в Австрії

Студентка ділиться, що за кордоном можна ще й заробляти на прожиття.

Фото з архіву Христини УСТИЧУК.

20-літня лучанка вивчає китайську … в Австрії

Христина Устичук — ​одна із волинянок, які задля освіти після школи обрали закордонний виш. Для цього вона мусила спочатку «підігнати» німецьку. Тепер охоче ділиться й нюансами навчання, й інформацією про ставлення австрійців до українців

У віденському виші вимагають знання державної мови

Випускниця Луцької гімназії № 18 Христина Устичук нині вивчає китайську філологію у Віденському університеті. Вона майже на відмінно закінчила місцеву школу і їй легко давалися іноземні мови. Мріяла про закордонну освіту, тож змогла поступити в університет у Відні. В Австрії студентів- іноземців багато, хоч мусять платити. Усе тому, що півтори тисячі євро за рік навчання в цій країні — ​це дешево (в Америці — ​це 40 тисяч доларів). Лучанка розповідає, що у Відні досить багато молоді з України, Білорусі, Росії, Литви, а ще китайців. Ті й собі вивчають рідну філологію у престижному закладі. Христина зараз на 1-му курсі, бо до того вчила державну мову Австрії.

— Коли приїздиш туди, то маєш два роки на засвоєння німецької й на те, щоб здати іспити на свою спеціальність. Навчання у підготовчій школі коштує 500 євро за семестр. Я здавала німецьку, англійську й географію Австрії. В країні у мене мешкають родичі, тож батьки наполягали, щоб я їхала туди, де є рідня. Студентка розказує про науку й зупиняється на моменті спілкування з педагогом австрійської школи, в якій опановувала німецьку.

Студентка ділиться, що за кордоном можна ще й заробляти на прожиття.
Студентка ділиться, що за кордоном можна ще й заробляти на прожиття.

 — Я тільки приїхала й запитала у вчительки про щось англійською, а вона відповідає: «Сьогодні зроблю для тебе виняток: вперше й востаннє відповім англійською. Ти перебуваєш в Австрії, потрапила на підготовку до нашого вишу, то маєш розмовляти лише німецькою». А я ж саме прийшла у цю школу, щоб вивчити мову, заплатила за це гроші… Була ще ситуація з одногрупницею-австрійкою. Ця дівчина німецькою до подруг казала, що от Христина приїхала з України й займає місце когось із нас, австрійців, не знаючи нормально нашої мови. То я її рідною мовою їй відповіла, що оплачую усе сама, тобто не займаю нічийого місця.

Христина, описуючи ці епізоди, зауважує, що деяким мешканцям тієї країни не завадило би перейняти трохи привітності в українців.

Під час навчання жодних оцінок не ставлять

Вона говорить про оплату за університет й зауважує, що якби батьки й не допомагали, справилася б сама, бо студент у Відні може непогано заробляти.

— Пів року занять в університеті коштує 760 євро. Але таким, як я, можна працювати 20 годин на тиждень, тож мала 720 євро на місяць. Спочатку готувала каву в кафе, потім влаштувалася в ресторан. Мені на життя цього вистачало повністю. (Проїзд для студента на пів року вартує 75 євро, оплата телефону — ​10–15 євро на місяць). Основні медичні послуги забезпечує обов’язкова страховка (для студентів це 60 євро за місяць). Це дуже вигідно, бо коли щось трапляється, то безплатно отримуєш усе необхідне. Державна медицина на дуже високому рівні.

Пів року занять в університеті коштує 760 євро. Але таким, як я, можна працювати 20 годин на тиждень, тож мала 720 євро на місяць.

— Європейці за навчання не платять, як українці, росіяни, білоруси, китайці. А ми, хоч і на контракті, за рік мусимо здобути 16 пунктів (це бали за нашою системою). Інакше через незадовільні оцінки не продовжать візу. По 4 пункти дають за кожен зданий на іспиті модуль, який включає 2–4 предмети.

— Великий плюс у поточному навчальному процесі, що не ставлять оцінок і ніякого натиску, якщо ти щось не зрозумів. Ми вчимося — ​нас направляють, тренують вимову, показують ще й ще. Якщо ви навіть мінімальний бал набрали на екзамені, все одно отримуєте таку ж кількість пунктів, як і відмінник. Головне — ​орієнтуватися у вивченому. Я хочу завершити освіту за 3 роки (ще один плюс іноземного вишу), бо можна набрати собі стільки предметів, скільки осилиш.

Іноземці уже не питають, чи Україна — ​це Росія

Христина Устичук розповідає, що хоч Відень — ​і багатонаціональне місто, гострих конфліктів на цьому грунті у своєму середовищі вона не помічала. Каже, якщо навіть хтось із російських студентів у барі заводить тему, яка крута його країна порівняно з тією ж Україною, одразу його товариство залишає це місце відпочинку. Зухвала поведінка тут — ​табу і ці теми не схвалюють. Загалом, каже дівчина, про Україну люди тут знають.

— Нема запитань: «Україна — ​це Росія?». Чула, що про це раніше постійно питали. Про війну теж всі там знають, підтримують нашу державу. Навіть вчитель з географії, як вчили Євразію, казав, що Крим все одно український, що так вважає вся Європа. У новинах Україну показують іноді. З того, що я бачила, в основному про хороші події, тож інколи маю відчуття, ніби їх підбирають…

Звісно, дівчина порівнює життя на своїй Батьківщині і там, де навчається. Вражена майже однаковими цінами при такій різниці в зарплатні.

— Коли зайшла в Сільпо — ​була шокована. Як тут можуть продукти так само коштувати? Молоко — ​євро там, тут теж близько 30 гривень. Кілограм м’яса українці купують в середньому за 110 гривень, там за 5 євро теж можна купити стільки ж.

Також її вражає, коли однолітки-студенти в Луцьку, які живуть за рахунок батьків, ще й залишають чайові у барах.

Насамкінець дівчина ділиться, що бачить себе перекладачем і десь за межами України. Поки що вона спостерігає, як стрімко розширюється ринок роботи онлайн. Сподівається, що знавці китайської мови будуть цінуватися ще довго. Сьогодні, за її інформацією, фахівець середнього рівня за сторінку перекладу може отримати 150 євро. Христина каже, що готова працювати над собою і після вишу. Їй імпонує австрійська тенденція, за якою люди з фахом, уже маючи роботу, вчаться до 30–40 років і далі, аби заробляти більше.

Читайте також: Лучанин став студентським мером Києва.