Смак материнських сліз - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.70 € 31.46
Смак  материнських сліз

«Така дата. З’їдуться всі-всі!»

Фото із сайту pixabay.com.

Смак материнських сліз

У білій святковій хустині Орися сиділа коло вікна. Раз по раз поглядала на дорогу. Вирішила, що краще одягнути окуляри, бо ж може й не побачити, коли приїдуть…

Сьогодні їй аж вісімдесят. Мати рідна! Аж гірчить ця дата. Це ж ніби нещодавно з Дмитром своїм познайомилась, нареченою була, тримала на руках свою малесеньку Тетянку. А тепер їй вісімдесят. Дмитра вже десять років як не стало. Донька і сама вже тричі бабуся.

Встала до печі. Узявши довгу коцюбку, трохи розгребла жар і поставила величезну стару, як світ, чавунну сковорідку. Там були налисники. Її Тетяночка обожнювала саме ось такі — ​з печі. Ох і наморочилась вона з ними вчора. Ноги ж уже не слухають, а таки вистояла біля плити. Замісила млинців аж на три літри, бо ж гостей очікувала багато. Така дата. З’їдуться всі-всі! Це якщо її рід порахувати, то людей із тридцять буде.

Десь там у залі на столі стояла тушкована качечка і тарілок із сорок холодцю. Шкода, що не ті вже роки. Он учора під вечір так виморилась, що ледве до ліжка дійшла. Добре, що є мобільні.

Зателефонувала сусідці, та прибігла з апаратом міряти тиск. Сварилася, звичайно. А Орися і слухала, і ні. Хіба ж може вона свою родину не пригостити. Завтра ж усі приїдуть, Таня он дзвонила, попереджала. А на столі нічого й не буде?!

Чекала Орися! Від кожного дзвінка мобільного підскакувала на місці. Друзі, знайомі, колишні співробітники. Забігали і вітали, але своїх не було…

Чекала Орися! Від кожного дзвінка мобільного підскакувала на місці. Друзі, знайомі, колишні співробітники. Забігали і вітали, але своїх не було. П’ята, шоста, сьома вечора. Вже дрімота підкрадалась, але Орися не здавалась.
О восьмій набрала доньку. Крізь голосну музику ледь розібрала, що вона наразі зайнята. Весілля у чоловікової сестри. Між іншим сказала: «Вітаю» — ​і, запитавши, чи у мами щось нагальне, додала, що приїдуть десь на наступному тижні.

…Тихо у хаті, аж мурахи по шкірі, як тихо. Тетяна пройшла у вітальню. Від спожитого вчора чи від безсонної ночі, а може, від несподіваної звістки у Тетяни все обертом ішло перед очима. Не встигла!
Сусідка зателефонувала о десятій, що Орисі геть зле. Летіли з чоловіком і чомусь обоє злі були на маму. Забаву зіпсувала їм. Саме веселощі, а тут таке. Не думалось про непоправне. У дорозі її та звістка і застала.
Тетяна поволі пішла на кухню. Квіти. Океан квітів.

Читайте також: Волейбол: український капітан хрестив сина (Фото)

— Господи! Я ж і не привітала тебе, мамусю!

Сльози застилали очі. Підійшла до печі, притулилась до неї, як до рідної. Тепла! Щось мама готувала, напевне. Зазирнула всередину й обімліла: налисники її улюблені! Дістала і прямо брудними руками понесла до рота.

— Це ж мама для мене, для мене готувала. Ніколи більше і не скуштую їх, мамусечко. Рідненька моя!

Гіркими, ой якими ж вони гіркими здались Тетяні. Такі на смак, напевне, материнські сльози.