Два шлюби Ігоря Стравінського - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.32 € 32.11
Два шлюби Ігоря Стравінського

Понад 30 років композитор прожив у парі з Катериною Носенко.

Фото з сайту younglibzp.com.ua.

Два шлюби Ігоря Стравінського

У нинішньому році минуло пів століття від дня смерті цього знаменитого композитора. Значну частину своїх творів він, один із найвидатніших представників світової музичної культури

XX століття, писав на українській землі. Райським куточком для творчості митець називав містечко Устилуг поблизу Володимира-Волинського. Він приїжджав сюди до родини. У серпні 1906 року у Ярмолинцях (Хмельниччина), звідки родом була його мати, Стравінський покохав дівчину «рідкісної душевної краси» – Катерину Носенко, яка і стала незабаром його дружиною

Другою дружиною стала  Віра Судейкіна –  їй Стравінський присвятив свій останній романс.
Другою дружиною стала Віра Судейкіна – їй Стравінський присвятив свій останній романс.

 У придане Катерина отримала землі в Устилузі, де у 1907 році за проєктом Ігоря Стравінського було побудовано шале (шале – невелика дача в стилі, характерному для гірських районів). Кожне літо до 1914 року родина проводила тут. У власному маєтку композитор написав 16 музичних творів. Ігор Стравінський із Катериною прожив у шлюбі понад тридцять літ. У щасливого подружжя народилося четверо дітей: Федір, Людмила, Святослав (у дорослому віці він змінив ім’я і став Святослав Сулима-Стравінський на честь герба «Сулима» роду Стравінських), а також Мілена. Молодий композитор разом із родиною щороку зимував у пансіоні чи готелі Кларані (місто Монтре в Швейцарії), бо його дружина хворіла на туберкульоз і не могла переносити холодні зими Петербурга. За цей час Стравінський зблизився з далеким родичем по материнській лінії Сергієм Дягілєвим, який запропонував йому написати балет для постановки в «Російських сезонах» у Парижі. Протягом трьох літ співпраці з трупою Дягілєва композитор створив три балети, що принесли йому світову популярність: ​«Жар-птиця», «Петрушка» і «Весна священна». У ці роки (головним чином, у зв’язку з постановками Дягілєва) Стравінський неодноразово їздив до Парижа. Сталося так, що на початку 1914 року народилася донька Мілена, й родина не змогла поїхати до Росії й провела літо в горах.

А вже у глибокій старості, незадовго до смерті, коли Віра попросить чоловіка розписатися в якомусь документі, раптом замість цього напише російською: «Как же я тебя люблю!».

А затим на заваді поверненню Стравінських стала війна, потім революція, яка забрала у нього маєток, гроші в банку, батьківщину. А діти є діти: старшим треба було вчитися, малій – виростати. Крім того, Стравінський утримував матір і родину сестри Катерини. До 1920-го пробули у Швейцарії, потім були важкі часи у Франції. Згодом композитор згадував паризькі роки як найнещасніший період свого життя. У 

1938-му померла його старша дочка Людмила, в 1939-му — ​дружина (похована в Парижі на кладовищі Сент-Женев’єв-де-Буа) і його мати. З 1936 року Стравінський періодично відвідує з гастролями США. А у зв’язку з початком Другої світової війни вирішує переїхати за океан назовсім. 9 березня 1940-го він одружився знову — ​на Вірі Судейкіній, з якою був знайомий понад два десятиліття. Вона і раніше приятелювала з родиною композитора. І всі ці роки любила Стравінського, розуміючи, що він ніколи не залишить своєї дружини й дітей заради її кохання.

Читайте також: У день загибелі дядя Жора закрив собою трьох молодих бійців.

Нова батьківщина, нова дружина, нове життя… Красуня і чудовисько: немічний маленький Стравінський ​і висока розкішна Віра. Дивно, але у всіх ця пара буде викликати відчуття повної гармонії, чарівності і взаємної любові. Стравінські куплять будинок в Голлівуді і проживуть разом ще 30 років, об’їздять весь світ, який буде аплодувати геніальному композиторові, котрий за життя став класиком. Віра постійно буде поруч із чоловіком, ведучи його справи, виступаючи менеджером і перекладачем. На щоденному розкладі Ігор буде приписувати зверху: «Сначала ти мєня поцелуєш». А вже у глибокій старості, незадовго до смерті, коли Віра попросить чоловіка розписатися в якомусь документі, раптом замість цього напише російською: «Как же я тебя люблю!».

Останній його твір — ​ніжний романс «Сова і кішечка» — ​буде присвячений Вірі.

Марина ЛУГОВА.