Мово моя українська,-
Втіха й розрада в журбі,
Світло душі материнське -
Чом же так важко тобі?
Людмила ЛУКНИЦЬКА
Мово моя українська,- Втіха й розрада в журбі, Світло душі материнське - Чом же так важко тобі? В рідному домі зростала, Ніжна й невинна була. ... Цноту, як цвіт, розтоптали Хлопці з чужого села... Топчуть і далі. Плюндрують. Суржиком кличуть тебе. Все українське руйнують, Хтось до розбрату веде... Землю купують, освіту, Мові вже ріжуть косу! Голою пустять по світу Й слід заховають в росу... Брате! Вкраїнцю! Голота В наші краї забрела! То ж покажи, де ворота,
