Редакція одержала відкритого листа від голови обласної ради Анатолія Грицюка директору
НВК «Гімназія №14» Богдану Свереді на його виступ
у нашій газеті за 15 квітня ц.р.
Редакція одержала відкритого листа директору НВК «Гімназія №14» Богдану Свереді на його виступ у нашій газеті за 15 квітня ц.р. Шановний Богдане Антоновичу! Уважно прочитав Вашу статтю “Чи всі засоби добрі?”, опубліковану у газеті „Волинь-нова». Я так розумію, що ця публікація є відгуком на інтерв’ю, яке я дав виданню „Волинська правда» і яке було надруковане у “Волині”. Ви пишете, що воно викликало у Вас суперечливі почуття. Дозвольте запитати: що саме Ви маєте на увазі? Наведу цитату з Вашого монологу: „Можна не сумніватися, що в корупційних схемах беруть участь і можновладці Волині. Голова облради пан Грицюк стверджує, що Володимир Бондар, будучи головою облдержадміністрації, був координатором корупційних схем в області... Читаючи його розмірковування, можна подумати, що голова облдержадміністрації ні соціальних, ні економічних проблем не вирішував...» Вирішував, Богдане Антоновичу, бо мусив це робити як посадова особа, що очолювала в області виконавчу гілку влади. Наскільки якісно пан Бондар виконував свої безпосередні обов’язки - це вже тема іншої дискусії. У згаданій Вами публікації, я висловлював свою позицію стосовно тих дій Володимира Нальковича, які, за моїми припущеннями, є незаконними, або такими, що вчинялися не без зловживання повноваженнями голови ОДА. Я вважаю, що громада Волині має право це знати. Чи їй „можна не сумніватися” тільки мовчки? Дуже цікаво було би почути Вашу позицію стосовно цього як людини з чималим життєвим досвідом, яка 5 скликань обиралась депутатом міської ради (тобто представником інтересів громади, а не конкретної особи) та 30 років працює директором навчально-виховного комплексу. Я ще раз наголошую, що глибоко шаную та поважаю депутатів обласної ради і членів фракції „Наша Україна” в тому числі. Вважаю Ваше твердження про те, що моє інтерв’ю, спрямоване на дискредитацію цієї депутатської фракції, є хибним і безпідставним. Дискусії, що тривають стосовно тих чи інших рішень, які приймає найвищий представницький орган краю на сесії, - це лише ознака того, що рада працює згідно з демократичними засадами і принципами. Але мені прикро спостерігати за тим, що відбувається з блоком „Наша Україна” на Волині. Подивіться, що роблять з цією політичною силою самі соратники пана Бондара. Зокрема, Микола Буліга, який донедавна працював у керівному органі блоку, вже очолює нову партійну структуру — „Єдиний центр”. З ініціативи керівництва блоку було здійснено політичну розправу з членами фракції „Наша Україна» в облраді Володимиром Банадою та Тимофієм Янком. Хотілося б нагадати Володимиру Нальковичу, що коли він був ще юним студентом, то пан Банада уже боровся за незалежність України. Вважаю за необхідне відреагувати й на деякі інші тези Вашого матеріалу, в яких згадується моє прізвище. По-перше, Ви дорікаєте мені, що я не залишив посади, нібито у знак солідарності з паном Бондаром, який, з Ваших слів, у знак протесту проти політики Кучми звільнився з роботи. В той час, коли пан Бондар з невідомих мені причин звільнявся з посади заступника начальника управління внутрішньої політики ОДА, я очолював Ківерцівську районну раду. Це - посада, на яку обирають депутати - представники громади району, а не презентована мені Кучмою чи його людьми. До речі, хочу запитати Вас, шановний добродію: а чи знаєте Ви, що перед тим, як обійняти ту перспективну посаду в облдержадміністрації, про яку Ви згадуєте в статті, пан Бондар отримав від Кучми орден „За заслуги»? По-друге, у мене, вельмишановний Богдане Антоновичу, немає дачі на Світязі, а, відповідно, сусідів по дачі — також. Я і моя сім’я мешкаємо у селі Жидичин Ківерцівського району. Ми не є депутатами сільської ради і не працюємо у її виконавчому органі, а тому не маємо жодного стосунку до розподілу земель в цьому населеному пункті. Якщо маєте бажання, то поспілкуйтесь на цю тему з жидичинськими селянами, а то намагаєтесь зробити сенсацію з нічого. Заодно, рекомендую Вам поцікавитися у цих людей та в тисяч інших простих волинських платників податків (хоча б учителів з очолюваного Вами закладу) про їхнє уявлення „скромного життя». Бо ж якщо „скромно» - це коли квартира в Києві, дача під Києвом, декілька земельних ділянок у престижних куточках Волині, то, даруйте, як тоді оцінювати рівень життя тих людей, які живуть на зарплату вчителя чи лікаря, або тих, що мають нехитрі статки сільського трудівника чи намагаються втриматися на плаву у малому бізнесі? А може, їм заборонити навіть думати на такі теми? Нехай вчасно платять податки зі своїх „нескромних» доходів, щоб потім „народні» обранці мали за що споруджувати дачі, а також відстоювати інтереси тих, хто „скромно» бажає ті податки приховати. Я маю достовірну інформацію, що такі ж листи „на замовлення» в пресу, як і Ваш, Богдане Антоновичу, добросовісно готують ще декілька людей, бо їм дали таку вказівку. Але чи всі засоби добрі?
