Хочу висловитися з приводу суботньої розмови Алла Лісової «Нас бере в полон сміття – побутове і моральне». У статті порушена важлива тема. Однак це повинна бути не тільки публікація в газеті. Треба від народження дитині прищеплювати, що смітити на вулицях, в лісі, на узбіччі – злочин, за який карають
Хочу висловитися з приводу суботньої розмови Алла Лісової «Нас бере в полон сміття – побутове і моральне». У статті порушена важлива тема. Однак це повинна бути не тільки публікація в газеті. Треба від народження дитині прищеплювати, що смітити на вулицях, в лісі, на узбіччі – злочин, за який карають
Пригадую, колись у нашій сім’ї жив хлопчина-сирота. Моя мама розподіляла обов’язки по миттю підлоги між мною, моїм молодшим братом і цим хлопчиком. Якось Петро помив підлогу, а хтось із дорослих відразу ступив із двору на вологі дошки. Що тут було! Він почав висловлювати своє незадоволення, що от він прибрав, а інші забруднили підлогу. Так шкода було хлопцеві своєї праці… Кажуть, що свого не видно під носом. «Свою» коробку з-під цигарок, «свого» папірця, «свій» пакетик з-під чіпсів егоїстично лишаємо де завгодно, мовляв, хай хтось інший прибере, йому за це гроші платять. Це – в місті, а в селі також багато сміття викидають просто так, аби з двору. Невже на обійсті не можна знайти клаптик землі, щоб там спалювати «горючий» хлам – картонний ящик, пластикову пляшку, брудну шмату? Зрештою, більшість селян мають піч (навіть у нас, у газифікованих Затурцях, вони ще залишилися в літніх кухнях), в якій можна це все спалити. Десь у куточку поставити ящик для металевих відходів – банок, кришок від домашньої консервації, багато іншого брухту, який завжди можна здати. Йду на роботу, минаючи середню школу. Час від часу учні прибирають цю алею, але після вихідних, іноді і в робочі дні, соромно дивитися, як діти викидають порожні упаковки в кущі. Запитаєте -- а сама яка? Теж, мабуть, коли ніхто не бачить, жбурляє на вулиці непотріб? Уявіть собі, ні. У мої сумці частенько назбирується добра жменя обгорток від цукерок чи інших солодощів - не можу викинути на вулиці, завжди чомусь здається, що хтось це побачить і буде соромно.
