«Зима без світла – це не страшно»: історія до сліз (Відео)

ЗИМА БЕЗ СВІТЛА – ЦЕ НЕ СТРАШНО

Зима без світла – це не страшно

страшно без сина, без тата, без брата

без душевних розмов, без вечері разом

без тих кого забрала війна

страшно, коли тримаєш у долонях руку,

а вона льодяна.

Зиму без світла можна пережити,

а втрату можна? Мабуть, ні.

бо їх вже більше не вернути, не обійняти

не притулитись, не поцілувати

і не заговорити, бо вуста німі.

Зима без світла – це не важко

бо є і свічка, і камін, і в небі ліхтарі

важко – день і ніч у боротьбі

пораненого друга прикривати собою

побратима нести у труні

важко писати:

«мила, якби я загинув,

поцілуй від мене малого

і пам’ятай – хоч я не поруч, але я з тобою»

так важко чекати дзвінка

коли повсюди лунає тривога

і при свічці тихенько вимовляєш слова

«Ти лиш бережи їх всіх, Боже». 

Ірина САЛО.

Читайте також: «4 сини і внук на фронті. Чи може нині хтось більше служити суспільству, ніж ця жінка з Волині?» (Відео).