23 липня – день Почаївської ікони Божої Матері

Ікона Богородиці «Почаївська»​ – один із найвідоміших чудотворних образів України.

Історія його на Волині починається з 1559 року. Як вважають деякі дослідники, митрополит Неофіт (можливо, грек, згодом Вселенський Патріарх; за іншими джерелами – болгарин), подорожуючи Волинню, спинився на хуторі Орля (нині Вірля на Крем’янеччині). В подяку за гостинність, яку надала йому в своєму маєтку Анна Гойська (руська православна шляхтянка татарського походження), до володінь якої належав і Почаїв, благословив її іконою Пресвятої Богородиці, написаною в строго візантійському стилі. Очевидно, це була сімейна реліквія, яка, можливо, належала роду самого владики Неофіта.

Багато років святиня перебувала в каплиці тієї садиби. Згодом помітили, що від неї сходить чудесне сяйво, під час молитов біля неї відбувалися зцілення.

Від неї сходить чудесне сяйво, під час молитов біля неї відбувалися зцілення.

Коли ж у 1597 році прозрів сліпий від народження Филип Козинський, рідний брат Гойської, Анна закликала ченців відслужити молебень. Святиню перенесли на Почаївську гору на вічне зберігання монахам. Відтоді ікону стали називати Почаївською.

До 1664 року чудеса після молитви перед нею не записувались. Однак чутки про такі події швидко розносилися. До Почаївського образа почали приходити паломники.

Улітку 1675 року полки татар обступили обитель. Слабка монастирська огорожа, нечисленні охоронці не становили серйозного захисту. Намісник обителі ігумен Йосиф Добромирський із братією і мирянами почали молитися перед чудотворним образом Божої Матері, просити заступництва небесних сил.

Уранці, зі сходом сонця, татари зібрались на останню нараду перед штурмом. Ігумен звелів співати акафіст Божій Матері. Після слів «Взбранной Воєводі» над обителлю з’явилося видіння: Діва з ангелами, що тримають оголені мечі, та преподобний Іов, який, вклоняючись Їй, просить урятувати монастир.

Татари сприйняли небесне воїнство за примару і стали стріляти у Пресвяту Богородицю, але, за переказом, стріли поверталися до них.

Татари сприйняли небесне воїнство за примару і стали стріляти у Пресвяту Богородицю, але, за переказом, стріли поверталися до них.

Жах охопив нападників. У паніці вони вбивали один одного. Захисники монастиря взяли багатьох у полон. Деякі полонені згодом прийняли православну віру і залишилися в обителі назавжди.

Щось чудесне було і в наверненні графа Миколи Потоцького, про жорстокість та неврівноваженість якого ходили легенди. 1773 року завдяки його зусиллям відбулась урочиста коронація Почаївської ікони Божої Матері (формальне канонічне визнання її чудодійною). На той час монастир був уніатським, і така дія Католицької церкви відображала найвище вшанування святині. У 1866 році ікону оздобили новою золотою ризою, прикрашеною дорогоцінним камінням.

 Нині святиня перебуває в Успенському соборі Почаївської лаври. Щодня о п’ятій ранку служать там Всенічну. Опісля чудотворний образ повільно опускається і зупиняється на рівні людини для вшанування. Чудесні зцілення біля ікони незліченні, лише зафіксованих – багато сотень.

Молитва перед образом укріплювала віру багатьох подвижників новітнього часу, серед яких і святий Амфілохій Почаївський.

Храмове свято сьогодні відзначають парафії в Луцьку (каплиця при центрі первинної медичної допомоги № 3), селах Гулівка Ковельського, Кияж Луцького районного і Клубочин Цуманського деканатів, інформує сайт pravoslaviavolyni.org.ua.

Читайте також: Знесилений лелека шукав порятунку біля Луцького храму.