Вже дніє. Закрадається надбілок...
Ось-ось у храмі гряне: «Слава в вишніх!..»
А третій дзвін всеношні мов розділить
Весь вік на час прийдешній і колишній...
Вже дніє. Закрадається надбілок... Ось-ось у храмі гряне: «Слава в вишніх!..» А третій дзвін всеношні мов розділить Весь вік на час прийдешній і колишній.
Як хороше стояти на дзвіниці, Душею ловлячи тремкі здригання міді, І бачити, як люди милолиці Стають ураз просвітлено-погідні.
Ген галайда, що збився із дороги, Удари чуючи, направив путь до храму, Спочине тут од скверни і знемоги, Наповниться небесними дарами...
Майже усе своє трудове життя він випікав хліб, а вийшовши на пенсію, понад 20 років був дзвонарем у Луцькому Свято-Троїцькому кафедральному соборі. Тому Василь Гаврилович не раз любив повторювати, що йому дісталися найпочесніші місії у житті: випікати для людей хліб і дарувати їм глас Божий, яким вважають звук церковних дзвонів. На жаль, він більше не покличе нас до Храму своєю величною музикою. Кілька днів тому, у віці 82 років, серце дзвонаря ШЕПЕЛЮКА Василя Гавриловича перестало битися… Вічна пам’ять і Царство небесне вам, Василю Гавриловичу!
