Вашу газету передплачую десятки літ. Не можу втриматись, щоб не висловити своїх вражень (не тільки своїх) з приводу надрукованого у статті «Стриптиз добрався й до весіль» в номері за 2 жовтня...
Вашу газету передплачую десятки літ. Не можу втриматись, щоб не висловити своїх вражень (не тільки своїх) з приводу надрукованого у статті «Стриптиз добрався й до весіль» в номері за 2 жовтня.
Надія МАРКОВА, пенсіонерка
Ще не розкривши газету, глянула на першу сторінку і злякалась. Невже насправді має задоволення усміхнена молодиця у вишитій сорочці, яка підносить оголеному парубку полумисок із якимись наїдками? А де подітися іншим людям? Смішно з голого? Справді, смішно, а ще більш дивно, що ми втрачаємо почуття порядності, вихованості, сорому. Людське тіло прекрасне, його витонченість, краса відображена в чудових картинах, скульптурах, творах мистецтва, але ніде не повинна культивуватись вульгарність, відверте безумство. Правда, автор статті не називає ні прізвищ, ні села, де це відбувалося. А справжні розумні господарі того дійства могли б взяти за комір ту «тамаду» та вивести геть із двору, напевно, під схвальні вигуки більшості гостей. Бо ж зібралися люди не для того, щоб культивувати розпусту, а радіти створенню нової сім’ї, бажати їй добра, щастя. Нам не повинно бути соромно ні перед старшими, ні перед дітьми, адже і вони були на весіллі. Напевно, та молодиця, яка розважала гостей, і гадки не мала, що, запропонувавши гостям чудову пісню «Де згода в сімействі», вона викликала б повагу до себе, примусила б когось подумати і про свою сім’ю, свої вчинки. Адже скільки в нашому родинному українському побуті прекрасного, що повинно культивуватись, брати гору над тим дешевим безглуздям, яке нам підносять. Ми не повинні бути байдужими до того, що нас оточує, до того відвертого хамства, яке чомусь перемагає. Над нами не повинен домінувати принцип «Моя хата скраю». Якщо зникне байдужість, ми будемо європейцями, а не затурканими «хохлами», яким навіть у паспорті не «зволять» написати, хто ми є. с. Затурці Локачинського району.