3 грудня в українському парламенті відбулося знакове голосування за відставку уряду Азарова...
3 грудня в українському парламенті відбулося знакове голосування за відставку уряду Азарова, причетного до кривавого розгону Євромайдану в Києві, зриву підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом, політичної та економічної кризи в державі, фактичного краху української економіки
Анатолій ВІТІВ, народний депутат України, голова Волинської обласної організації ВО «Свобода»
Для того, щоб висловити недовіру Кабміну, потрібно було зробити лише одну річ: натиснути кнопки «за» 226 народним депутатам. На жаль, таких набралося лише 186. Уряд Азарова, у якому міністром внутрішніх справ працює Віталій Захарченко, й досі – при портфелях і посадах. На жаль, у парламенті не знайшлося достатньої кількості депутатів, готових висловити недовіру уряду, який застосовує проти власного народу відверто бандитські методи та зраджує національні інтереси. Серед цих депутатів–боягузів та пристосуванців є чимало й волинських. Скажімо, депутати від Партії регіонів Катерина Ващук та Григорій Смітюх, а також комуністи Адам Мартинюк та Василь Демедюк. Зрозуміло, що вони ніколи й не проголосували б проти Азарова, адже в нинішньому складі парламенту створений союз Партії регіонів, комуністів та їхніх пособників із числа так званих «незалежних» депутатів. За відставку уряду Азарова проголосували лише четверо опозиційних депутатів від Волині: крім мене, це мої побратими Євген Мельник і Валерій Черняков зі «Свободи» та Юрій Савчук від «УДАРу». Особливо ж обурює позиція так званих волинських «незалежників» – позафракційних. Ще восени 2012 року Степан Івахів, Ігор Єремеєв, Сергій Мартиняк та Ігор Палиця обіцяли виборцям, нібито ніколи не будуть на побігеньках у Партії регіонів. Але, потрапивши в парламент, вони, наче сумирні вівці, стали слухняним знаряддям для втілення політичних планів режиму Януковича. Щоб перелічити всі спільні голосування волинських нардепів–самовисуванців із Партією регіонів, потрібен, мабуть, окремий спецвипуск газети. Проте відмова підтримати 3 грудня відставку уряду Азарова стала чи не найбільш ганебним політичним вчинком волинських олігархів. Як свого часу й участь у нелегітимному, так званому виїзному засіданні «путчистів» на вулиці Банковій. Адже всі, хто не підтримав відставки уряду Азарова, стали співвідповідальними за його бездарну діяльність – крах економіки, гоніння на малий і середній бізнес, невиплату зарплат і пенсій тощо. Зрештою, вони мали би понести відповідальність із Азаровим та його міністрами й за побиття мирних протестувальників Євромайдану: дітей, жінок, студентів… У грудні 2012–го саме Івахів, Єремеєв, Мартиняк та Палиця проголосували за призначення Кабміну Азарова, автоматично взявши на себе відповідальність за його роботу. А 3 грудня 2013–го своєю відмовою підтримати його відставку ще раз підтвердили свою відданість Партії регіонів та фактичне схвалення дій влади проти власного народу. Напередодні знакового голосування Сергій Мартиняк та Ігор Єремеєв у своїх блогах запевнили, що нібито виступають за відставку уряду. Але буквально за лічені години вже відмовилися винести вирок Азарову та його горе-міністрам. До цієї компанії «блогерів-пустословів» традиційно приєднався і Степан Івахів. Тремтячі руки всіх трьох волинських нардепів не спромоглися натиснути кнопку «за» відставку Азарова. Тому ці друзі–олігархи вирішили просто витягнути картки для голосування. А щодо Ігоря Палиці, то він узагалі не з’явився на це голосування у Верховній Раді. Таким чином, усі волинські «незалежники» знову зрадили громади, які їх обирали. Зрадили людей, які в ці дні мерзнуть на майданах. Зрадили студентів, звіряче побитих «Беркутом». Зрадили активістів, яких заарештували рішеннями нечесних судів. Врешті, зрадили Україну. Зрадили, бо злякалися. Одна справа – писати численні блоги та говорити про те, що уряд має піти у відставку. Інша – просто проголосувати за цю відставку. До речі, в жодному зі своїх блогів ці «незалежні» служаки Партії регіонів не кажуть про те, що у відставку має піти не тільки Азаров, але також і Янукович, адже левова частка відповідальності за стан справ у державі лежить саме на ньому. Натомість Ігор Єремеєв, Степан Івахів та Сергій Мартиняк знову починають шукати виправдання свого боягузства та служіння Партії регіонів. Якби вони ліпше читали Конституцію, то б дізналися, що Янукович зобов’язаний внести на розгляд парламенту новий склад уряду в обмежені строки, хоче він того чи ні. А так, завдячуючи мажоритарникам із Волині, всі міністри залишились у своїх кріслах. Після бою кулаками не махають. Однак волинські самовисуванці не можуть заспокоїтись і знову «вішають локшину на вуха» виборцям. Мабуть, намагаються виправдати свою чергову зраду волинян. Тому й пишуть фантазії про те, нібито треба сідати за стіл переговорів і домовлятися з Януковичем та Партією регіонів, а вже тоді формувати новий уряд. Але до цього Івахів, Єремеєв і Мартиняк «забули» зробити просту річ – відправити у відставку уряд Азарова. Напевно, тому їх і не видно на волинських євромайданах. Мабуть, соромно дивитися людям в очі… Тому все, що пишуть тепер ці «незалежники» в своїх блогах, – це недолугі намагання виправдати в очах волинян свою зраду та боягузство. Адже вибір перед українцями сьогодні стоїть однозначний: або – ти з цією владою, яка скомпрометувала себе, або – з українським народом. Третього не дано. І переконувати, нібито нам потрібно вести якісь перемовини з цією владою «шулерів» і «наперсточників» – це звичайнісіньке окозамилювання наївних виборців. Із такою владою переговори можна вести тільки про її капітуляцію. Іноді брехня стає змістом політики. На ній можна далеко заїхати, але назад не повернутися. Це мали би затямити народні депутати, чия боротьба за народ обмежується хіба заявами у блогах, що не мають нічого спільного з їхніми діями в парламенті.
