ЧИ ЗНАЄМО МИ, ЗА ЩО ПЛАТИМО? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.67 € 32.30

ЧИ ЗНАЄМО МИ, ЗА ЩО ПЛАТИМО?

Що не говоріть, а нас очікує ще одне потрясіння. Буде реформа житлово-комунального господарства...

Що не говоріть, а нас очікує ще одне потрясіння. Про це вже час від часу натякають ЗМІ. Буде реформа житлово-комунального господарства. Для нас сьогодні це такий собі “кіт у мішку”. Нам для потіхи тільки повідомляють, що за новим Житловим кодексом, який скоро вийде з Верховної Ради, злісних боржників будуть виселяти. Правда, уже і без нового кодексу запопадливі комунальники за підтримки правоохоронців то тут, то там проводять ці акції. Що ж, живемо в ринкових умовах і за надані послуги потрібно платити. І тут виникає запитання: скільки і за що платити?
Скільки платити, нам кажуть відповідні тарифи. Їх укладають самі надавачі послуг і з благословення місцевої влади доводять до нашого відома. Про те, що укладання тарифів є справою “творчою”, говорять ті багатомільйонні завищення, які виявила в минулому році перевірка в системі Держкомунгоспу. Щоправда, обуреним споживачам повертати гроші ніхто не спішить...
Можна підрахувати, скільки сплачують жильці одного під’їзду в рік рідному ЖКП (житлово-комунальному підприємству), і порівняти з тим, що було тим же ЖКП зроблено. Найчастіше — не буде з чим порівнювати. Кажуть, що існує відповідне “Положення про систему технічного обслуговування, ремонту та реконструкції житлових будівель в містах і селах України” і згідно з цим положенням жильцям гарантується 26 пунктів різних благ: заміна паркетної і дощатої підлоги через 20 років, заміна покрівлі через 10—15 років (залежно від її типу), навіть через 40 років вам замінять вхідні двері у квартиру, а труби для холодної води — через 30 років і т. д. Ну, звичайно ж, все це ніхто не обмине при укладанні тарифів! А скільки літрів води “виливає” на кожного жильця “Водоканал” уявно, а жилець оплачує фактично?..
Значно пом’якшити удар комунальних тарифів може встановлення побутових лічильників. Практикою доведено, що такий захід захисту від “творчості” комунальників досить ефективний. І не вигідний постачальникам ресурсів. Одні енергетики тут явно поза підозрою. Їх приклад говорить, що встановлення лічильників є справою самих постачальників ресурсів. Про це якось дуже несміливо в одній із телепередач сказав, здається, пан Лотоцький, керівник Держкомунгоспу. Справді ж, поквартирний облік дуже обмежить “творчість”. Бо інакше, чому ж би не сприяти масовому встановленню тих лічильників? Наша область займає одне з останніх місць за кількістю побутових газових лічильників, але “Волиньгаз” не сприймає пропозиції встановлювати лічильники хоч би на виплат. Для багатьох громадян вартість встановлення лічильників є непомірно великою.
І влада, і комунальники Луцька останнім часом стараються підкинути нам таку собі “павликоморозовську” ідею, що кожен має слідкувати за сусідом і спонукати його своєчасно сплачувати комунальні платежі. Знову ж мушу нагадати, що енергетики не потребують таких наших “спецпослуг”. Вони мають можливість без допомоги сторонніх осіб вплинути на свого клієнта. Відключення окремого житла від подачі газу чи води є чисто технічна проблема і турбота виключно поставника ресурсів. А відключення цілих будинків чи навіть стояків уже межує з криміналом. Навіть якщо в будинку тільки один жилець справно сплачує комунальні платежі.
Для мене, звичайного обивателя, якось невиразним видається статус приватизованого житла. За житлові приватизаційні сертифікати (вони на відміну від майнових не видавалися на руки населенню) я викупив у держави своє житло. Тепер дивлюся на квитанції і бачу, що оплата “за утримання житла” не змінилася. Я згідно з договором із ЖКП є співвласником у тому сенсі, що ЖКП належиться та частина будинку, що поза приватизованими квартирами. Панове комунгоспівці, ви маєте право не схвалювати приватизації чи навіть бути ворогами ринкових відносин, але ж мусите розуміти, що за уже раз продану річ брати регулярно якусь плату у всякому разі видається непристойним.
Слова “злісний боржник” зараз звучать так загрозливо, як колись “ворог народу”. А чому б нашій владі не дозволити тим боржникам використати для оплати комунальних платежів свої заощадження на книжках Ощадбанку?
Ганебний стан більшості наших багатоквартирних будинків свідчить про те, що ЖКП уже давно перестали виконувати свої обов’язки. Від нас і далі вимагають оплачувати ненадані послуги на утримання будинку. Ніхто не дає нам гарантії на кількість, а тим більше на якість житлових послуг. А ми захищати свої права не вміємо. І не плекаймо великих надій на новий Житловий кодекс, бо чиновники ніколи не віддадуть нам своїх привілеїв, навіть маленької частки. Ми приречені захищатися самі, але разом. Потрібно об’єднуватися в кондомініуми — об’єднання співвласників багатоквартирних будинків. Їх в Україні уже більш як 18 тисяч. І здається, що в даній ситуації це єдиний вихід.
Ігор ДРУЛЬ, житель м. Луцька.