Усе життя передплачую і читаю нашу поважну і улюблену газету “Волинь”. Подобаються статті, надруковані у ній, зокрема про стан справ у сільському господарстві...
Усе життя передплачую і читаю нашу поважну і улюблену газету “Волинь”. Подобаються статті, надруковані у ній, зокрема про стан справ у сільському господарстві. Я уже пенсіонер, але болить душа дивитися на зруйновані господарства, причому, судячи з преси, такий розвал не тільки у нашому Камінь-Каширському районі. Але хотів би висловити і свої зауваження. Не подобаються мені вміщені у газеті звіти з різних семінарів. Для прикладу назву розповідь про “Передвесняний семінар” у Ратному, де чиновники хваляться, як багато робиться для поліпшення агротехніки, впровадження кращих сортів сільськогосподарських культур, розвитку тваринництва. Усі ці розмови на різних нарадах, семінарах — пустослів’я. Насправді ніхто не дбає про селян. Хіба що спекулянти, які нині називають себе бізнесменами, можуть запропонувати нам, але за здирницькими цінами, які постійно зростають, міндобрива, засоби захисту рослин, насіння. Здивувала мене і замітка “Ситуація на ринку тваринницької продукції” про засідання обласної узгоджувальної комісії з питань міжгалузевих відносин. Йшлося там про виплату дотацій сільгоспвиробникам. Розповідали, хто, скільки і за що одержав грошей. А чому ж не згадали про те, скільки людей не отримали обіцяної дотації за здану худобу? Я, наприклад, замість 200 гривень дотації отримав лише нову ощадну книжку з вкладом одна гривня. Ту гривню сам на вимогу чиновників і поклав. Двадцять гривень проїздив, щоб дістатись у райцентр, де намагався добитися належних мені 200 гривень дотації. Мені відмовили. Ніяк не можу розібратися, де ж правда. З того часу, як я здав бичка високої вгодованості, минуло вже два роки. Скільки ж ще чекати? І чи можуть керівники галузі при такому ставленні до селян чекати підвищення рівня розвитку тваринництва в області? Адам КРУК. с. Ворокомле Камінь-Каширського району.
