УКРАЇНЦІ НЕ ПОВИННІ ЧЕКАТИ ДЕСЯТКИ РОКІВ, ЩОБ ЖИТИ ГІДНО*

25 жовтня волиняни обиратимуть депутатів місцевих рад. Незважаючи на велику кількість партій і кандидатів, які беруть участь у виборчій кампанії, насправді вибір у людей не такий уже й великий

Юрій ЦЕЙКО, кандидат у депутати Волинської обласної ради від ВО «Свобода» по 22 виборчому округу від Луцького району

Напевно, багато хто задавав собі таке питання: чому одні вибори змінюють інші, утворюються і йдуть у відставку уряди, зникають у небуття політичні проекти, а українці як жили у злиднях, так і живуть. Коли нарешті розпочнуться реальні зміни, які кожна людина відчує на власному добробуті, а не з екранів телевізорів?
Чимало політичних сил зараз експлуатують патріотичні гасла, але їхня нещирість помітна неозброєним оком. Дехто вдається до різних форм підкупу виборців, користуючись бідністю народу. Інші пробують використати адмінресурс. Але усіх їх об’єднує одне: ці політичні проекти не здатні змінити життя народу на краще, подолати бідність і збудувати розвинуту сучасну країну. Та вони й не ставлять перед собою такої мети. Їх більше цікавить можливість наживатися за рахунок національних багатств України.
Я багато їжджу селами свого району і бачу проблеми, з якими люди стикаються щодня. Основними з них є бідність, відсутність впевненості у завтрашньому дні, розчарування. Сучасний державний механізм неповороткий, повільний і не націлений на розв’язання конкретних проблем народу. Влада ніби ізольована від нього, а можновладці живуть наче за хмарами.
Так, нам усім розповідають байки: потерпіть, будуть реформи, не поспішайте. Українцям це вже говорять десятки років. Скільки ще можна терпіти!? Чому в інших країнах вдалося побудувати заможне і розвинуте суспільство за кілька років, а в нас це триває 24 роки — і безрезультатно. Невже українці не варті кращого, заможнішого життя? Чи, може, проблема у тому, хто керує державою і хто контролює її економіку?
Обирати політичні сили, діяльність яких базується на культі однієї особи або ж які є дітищем олігархів, — означає голосувати за те, щоб нічого в Україні не змінилося. Голос за такі партії – це голос за бідність і відсутність зрушень на краще.
Гідні зарплати і пенсії, створення робочих місць, боротьба з корупцією, благоустрій населених пунктів, якісні медичні й освітні послуги – це і є мета діяльності влади. Якщо ж вона працює у протилежному напрямку, то гріш їй ціна. Для того, щоб прості люди відчули зміни у своєму житті, не потрібно чекати кілька десятиліть! Достатньо мати політичну волю і щире бажання служити на благо країни. Але з цим у нашої влади великі проблеми.
Після Революції гідності українці сподівалися на серйозні, фундаментальні зміни в державі. Однак цього не сталося. Навпаки, більшість населення стрімко зубожіє. Ціни підскочили у кілька разів. Старі корупційні схеми працюють, як і раніше. Про вимоги Майдану можновладці вже й забули. Зрозуміло, що народ не може далі мовчати.
Щоб уберегтися від акцій протесту і справедливих вимог здійснювати реальні реформи та боротьбу з корупцією, а не займатися балаканиною і продовжувати грабувати народ, влада вирішила піти перевіреним попередниками шляхом. Вона розгорнула політичні переслідування націоналістів, членів добровольчих батальйонів, волонтерів. Усіх тих, хто критикує нинішній курс уряду, Президента. Хто відверто каже, що народ зубожіє. Хто вимагає усунути від влади олігархів, повернути капітали з офшорів та ліквідувати монополії. Їй не потрібні ті, хто може повести за собою народ, який не збирається терпіти бідність, несправедливість.
Основне вістря удару спрямоване проти «Свободи» — ідеологічної партії, яка прагне змінити систему влади та ліквідувати основну причину бідності українців – олігархічну модель політики та економіки. Яким буде майбутнє України, залежить і від результатів цих виборів. Варіантів не так і багато. Обирати потрібно між силами минулого і майбутнього, між кишеньковими партіями та ідеологічними, між злом і добром, між правлінням кланів і народу.