Кілька тижнів тому два дужих чоловіки несли каналізаційний люк — круг і кришку на носилках до бойлерної, яка знаходиться по проспекту Молоді, 10. Я думав, що то так треба...
Кілька тижнів тому два дужих чоловіки несли каналізаційний люк — круг і кришку на носилках до бойлерної, яка знаходиться по проспекту Молоді, 10. Я думав, що то так треба. 25 травня чотири робітники ремонтували теплотрасу по проспекту Відродження між будинками за номерами 47 і 49-А. Судячи з усього, хто працював руками, а хто — головою, з думкою про обід з випивкою. Отож, той, другий знайшов каналізаційний люк, що був на тротуарі за метрів двадцять від розкопаної траси, зняв кришку з нього і кинув у кущі, а круг зірвав і поставив під будинком 49-А. Дивлюсь, через деякий час робітник поніс круг на плечах до бойлерної. Я не володію логікою незабутнього Шерлока Холмса, але все ж зметикував, що при ремонті везуть речі чи матеріали не на склад, а туди, де йдуть роботи. Тож зателефонував у міліцію, в “Луцьккомуненерго”. Зрештою, вийшов на майстра Володимира Біньковського, якому сказав, що мені потрібний той начальник, котрий збирає каналізаційні люки до бойлерної. Майстер відповів, що такої команди не було. Я тоді попросив, щоб майстер побачив на власні очі вирваний люк і чорну дірку, накриту цементною брилою, але відповіді не одержав. Тоді я вже після п’ятого дзвінка постарався вплинути на нього погрозами: сказав, що про це вже знає міліція, керівництво тепломереж і буде повідомлено міського голову. Погодився прийти. Чекаю майстра. Підходить робітник, на плечах — круг. Прийняв брилу з чорної дірки і поставив річ на місце. При цьому сказав: “А кришки тут не було”. А тут трапилася жіночка, яка його присоромила: “Я йшла о 10-ій годині, то було все”. Робітник не сперечався, дістав з кущів кришку і прикрив люк. Нарешті навідався майстер, який дав компетентне роз’яснення: “Що я зроблю? Працюють наші, жеківці — крадуть. Ремонтують з водоканалу — крадуть. А як покараєш? Що візьмеш з пияка? Кваліфіковані працівники не йдуть до нас”. Наступного дня я знову спостерігав, як той робітник скоса поглядав на каналізаційний люк. І в голові в нього, схоже, одна думка: “Все одно ти будеш мій”. Анатолій СПОСТЕРЕЖЛИВИЙ. м. Луцьк.
