ДАРУЙТЕ ЛЮДЯМ СВОЮ ЛЮБОВ - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.41 € 32.34

ДАРУЙТЕ ЛЮДЯМ СВОЮ ЛЮБОВ

Мама, матуся, найближча, найрідніша... Вона пішла від мене так давно...

Мама, матуся, найближча, найрідніша... Вона пішла від мене так давно. Молода, розумна, красива. Їй було лише 26! Відголоски тієї трагедії залишились на все життя. І все життя пройшло без неї. Як же мені її не вистачало, як потрібна вона була мені! Як хотілося, щоб погладила дитячу голівку ніжна, добра рука, як хотілося почути добру пораду в дні юності, як праглося, щоб співала колискову своїм внукам. Та цього не було. Пішла у вічність, але ніби поруч була. І коли мені було важко, я просила: «Допомагай мені, мамо!». Коли я дивилася на нічне небо, то одна з яскравих зірочок здавалась мені мамою.
Я люблю життя, люблю людей, люблю кожну тварину і рослину. І мені здається, що ця велика любов до всього сущого почалась у мене з любові до мами. Я сама давно вже мама і бабуся. Я дуже люблю своїх дітей і внуків. І ця любов допомагає мені жити. Коли йшов до армії один із трьох моїх синів, приїхав здалеку мій батько і сказав йому такі слова: «Дорогий внук! У твоєму житті зустрінеться багато жінок. Але пам’ятай, що серед них є одна, для якої ти — все, що є найдорожчого в світі, для якої ти — світло її очей, вічна її любов. Це — твоя мама. Пам’ятай про це, внук!»
Внуки пам’ятають...
Пишучи ці слова я з сумом думаю про тих знедолених діток, які позбавлені материнської любові. Позбавлені не тому, що мама померла. Найчастіше — вона жива. Але чи можна назвати мамою жінку, яка не просто позбавила своє дитя любові і ласки, але і зробила його життя нестерпним? Діти з притулку... Багато з них переживатимуть трагедію свого дитинства протягом усього життя. Мені доводилось чути, які добрі, сповнені жалю і туги слова говорять діти, коли мама назавжди покидає їх, скільки квітів приносять їй на прощання! Скажіть же, хоч не часто, такі хороші слова їй, рідній, коли вона ще жива. Подаруйте їй квіти зараз, бо потім вони вже не будуть їй потрібні.
Всі ми пам’ятаємо притчу про те, як зла дружина вимагала у свого недолугого чоловіка материнське серце. І коли він ніс це серце в руці і по дорозі спіткнувся, воно тривожно запитало: «Ти не вдарився, синочок?»
Я завжди згадую цю притчу, коли бачу байдуже ставлення до матері. Не раз доводилося чути про приниження, грубість, хамське ставлення до матері. А чи знають такі діти, як нелегко кожній матері виглядіти свою дитину? Безсонні ночі, постійне тремтіння за її здоров’я і життя. І навіть, коли діти стають дорослими, їх життєві проблеми стають проблемами їхніх матерів.
Любіть, шануйте, поважайте своїх матерів тут, зараз, сьогодні. Вони того варті. Бо прийде час, коли пожалкуєте, що не сказали їй добрих слів, не подарували квіти, не оточили увагою...
Писала ці слова
просто мама,
просто бабуся.
Від редакції: авторка цього зворушливого листа повідомила нам своє прізвище, адресу, але попросила підписати цю публікацію саме так.