Жити — дорого, померти — дорого, а лікуватися ще дорожче…
«Ви маєте знижку на 50 відсотків, тому за два аналізи треба заплатити… 275 гривень», — мило посміхнулася дівчина в фірмовому одязі лабораторії «Сінево», куди за вказівкою лікаря я прийшла здавати так звані «дорогі» аналізи (перевірку крові на наявність вірусів, рівень гормонів). Хоч медсестра була молода і симпатична, її слова пролунали, як грім. 550 гривень у гаманці я не мала. «Дай Боже здоров’я тому лікарю, в столі якого знайшовся бланк із 50-відсотковою знижкою», — подумалося з того всього, бо інакше мусила б відміняти замовлення
Тамара ТРОФИМЧУК,
відповідальний секретар газети «Волинь-нова»
Ми справедливо скаржимося на дорогі медикаменти — таблетки, уколи, крапельниці. Але в кошторисі кожного пацієнта є ще одна велика стаття видатків — діагностика. За УЗД, МРТ, комп’ютерну томографію, різноманітні аналізи платити тепер доводиться стільки, що далі вже немає за що лікуватися. Зокрема, лабораторні дослідження наші люди давно називають не інакше як «дорогі аналізи». Причому іноді вони дорогі настільки, що від ціни можна втратити дар мови. От моєму знайомому перевіряли кров за іноземною методикою, і це дослідження обійшлося в… 1400 гривень! На запитання чому так дорого, працівники лабораторії відповіли, що реактиви отримують з Америки. А там, ви ж розумієте, все у доларах. Скажете, одиничний випадок? Не впевнена. Під дверима кабінету своєї черги чекали ще кілька людей.
Святе місце порожнім не буває. Ця істина постійно підтверджується в українській системі охорони здоров’я. Спершу — приватні аптеки, потім окремі кабінети, далі — цілі центри і лабораторії з’являються, як гриби після дощу. Щодо відкриття останніх — причини зрозумілі: після розмов про те, що в державних установах аналізи робляться недбало, лабораторну «нішу» зайняли приватні фірми. Але при цьому поставили свої ціни. Ті, що з двома або трьома нулями. І нічого не можна з тим вдіяти. Сьогодні послуги людей у білих халатах — товар, який досить добре продається. Доходить уже до того, що на бігбордах можна прочитати рекламу: «Лікування геморою без операції. Акція». Так наче мова йде не про делікатне медичне питання, а про розпродаж бананів.
Звісно, лабораторне обладнання в наших закладах охорони здоров’я старе, його потрібно міняти. Зрозуміло, нові технології повинні приходити — без них ніяк. Але ж не за такою вбивчою ціною для пацієнта! Медицина в Україні все більше переходить на приватні рейки, та все одно держава має хоч трохи регулювати ці процеси. А вона, тим часом, як завжди, не втручається… Кажуть, що в Білорусі, коли людину привозить «швидка», перших три дні їй надають допомогу безплатно. Далі вже треба самому купувати медикаменти. Але кожен, хто хворів, знає: найбільший удар по гаманцю припадає саме на початок госпіталізації, бо йдуть обстеження та інтенсивне лікування. Знає це і білоруська держава. І що би ми не говорили про її тоталітарні порядки, знаходить можливість підтримати своїх громадян. А наша демократична Україна тільки плачеться, мовляв, лікарська допомога в усьому світі дорога, що ж ми можемо зробити? Останнім часом навіть затихла мова про страхову медицину…
МРТ — 500 гривень, комп’ютерна томографія — 400 і не відомо у скільки обійдуться аналізи. Рахунок йде вже не на сотні, а на тисячі. Що робити хворим? Ситуація в охороні здоров’я України давно дійшла до точки «далі нікуди» і в соціальному аспекті загрожує вимиранням нації. Галузь потребує негайного втручання держави ще більше, ніж суди, прокуратура, поліція. Віддати все в приватні руки, до чого, очевидно, йдеться — не важко. Але змушувати лікуватися громадян найбіднішої країни континенту за європейськими цінами — це грабіж серед білого дня і порушення клятви Гіппократа. А в ній, між іншим, на цю тему сказано: «В який би дім я не зайшов, я зайду туди заради користі хворого». Заради хворого, зверніть увагу, а не заради бізнесу, в якому головне — прибуток.
