У Луцьку, кажуть, діє така собі облагоджувальна програма «Околиця»...
У Луцьку, кажуть, діє така собі облагоджувальна програма «Околиця». Мабуть, це означає, що віддалені мікрорайони повинні підтягуватися до рівня нашого європейського центру. Щоправда, там чомусь не видно походеньків «батьків» міста з почтом, як це нерідко спостерігається на центральних проспектах. І правильно. Це навіть небезпечно. Ось зателефонувала в «Кловню» мешканка будинку, що по вулиці Бенделіані, і поскаржилася, що зламала руку, перестрибуючи через розкопки і бордюри, які влаштували біля магазину «Колібріс». Ми порадили їй написати заяву в міськраду або звернутися в суд, але жінка сказала, що знущаємося — рука ж бо не діє. Мешканка квартири вважає, що не вона перша і не остання в своєму стражданні — такі екстремальні умови створили власники магазину разом з будівельниками. А ось на вулицю Наливайка керівникам не варто потикатися і пішки, і навіть на автомашинах. І це також виправдано. Ось уже кілька років вантажівки ряду підприємств розбивають дорогу дощенту. Мешканці будинків по вулиці Наливайка пишуть: «Влада забула, що тут теж живуть люди. Відрізок вулиці від будинку №39 до №55 навіть не має тротуарів і, йдучи в суху погоду, можна поламати ноги, а в дощову — хоч в комбінезоні та чоботях мандруй. Вулиця не освітлюється, навіть дорослим моторошно йти, не кажучи вже про дітей. Адже по цій дорозі курсують бензовози з цистернами, МАЗи, КамАЗи, крани...» А ось на вулиці Левінцова, що в місті Устилузі, теж нашестя автотехніки, але менш потужної, від чого мешканцям будинків не легше. Тут відкрився начебто філіал митниці. Ось як це виглядає за словами мешканців міста (Тихонюк, Пацуло, Кравчук, Гаврилюк, Поліщук та інші): «І вдень, і вночі по всій нашій вулиці стоять в черзі автомобілі, які направляються в Польщу. В машинах працюють двигуни, грає музика, заливають дизпаливо та мастило, залишаючи сліди на дорозі, влаштовують сміттєзвалища. За ніч наслухаєшся стільки нецензурних слів, що ніякий сон в голову не йде. Ми вже неодноразово зверталися в райдержадміністрацію, а віз, тобто автомашини, і нині там. Написали колективного листа в облдержадміністрацію. Натомість отримали відписку за підписом першого заступника голови райдержадміністрації Адама Цаль-Цалка». Громадяни цього містечка навіть не підозрюють, яке скупчення транспорту ми маємо в Луцьку. Під вікнами багатьох квартир гуде, димить і чути матюки. Революційні зміни сталися після прийняття постанови Кабінету Міністрів із 1 січня 2002 року дозволено розміщувати транспорт на тротуарній частині вулиць (добре, що хоч цим правилом не користуються водії МАЗів та КамАЗів). Щоправда, встановлено певні обмеження, за чим повинні б стежити працівники ДАІ. Однак стражі порядку займають куди вигідніші пости десь у тіні дерев на широкій дорозі, а в місті панує автомобільний хаос. Адже повинні б комунальники зробити якісь відмітки, архітектори визначити місця стоянок приватного транспорту. Поки що автомобілі найчастіше нагромаджуються біля барів та кафе, а пішоходи міркують, яким чином протиснутися поміж них, щоб не замаститися. Мабуть, мешканці Луцька пам’ятають, як колись було розмічено площу біля обкому партії (нині тут ВДУ) і скільки міліціонерів розмахувало палицями. Тепер навколо цього приміщення «круті» гасають, як біля колгоспної комори. Невже такий автомобільний «безпрєдєл» триватиме і псуватиме настрій лучанам? Кажуть, бабулі, які торгують насінням, занапащують місто. А невже автомобілі оздоровлюють лучан? Між іншим, впорядкування тимчасових стоянок транспорту могло б дати немалий зиск. Хай собі водії відсиджуються в кафе, автомобілі відстоюються, а грошики капають у міську казну. Олександр НАГОРНИЙ.
