Нещодавно в Шацьку відбулася зустріч колишніх учнів однієї з груп, які закінчили Шацький лісний технікум у 1969 році.
Нещодавно в Шацьку відбулася зустріч колишніх учнів однієї з груп, які закінчили Шацький лісний технікум у 1969 році. Поважні, усміхнені, сивочолі статні чоловіки зібрались біля нового корпусу рідного технікуму. Трьом жінкам-випускницям (а їх усього було в групі чотири) було вручено пишні букети. Сміх, сльози, емоції. Ось і наша “мама” — Неля Григорівна Троценко — весела, привітна, зустрічає своїх вихованців. Скільки сил, терпіння витратила вона, щоб згуртувати й виховати нас справжніми людьми! Прийшли і дорогі наші викладачі: Г.Л.Токар, Г.В.Костик, Л.С.Левчук, Р.Й.Махнюк та В.О.Матлах. Обнімалися, цілувалися, як близька рідня. Три з половиною роки жили пліч-о-пліч, вчилися, переживали різні незгоди і радощі. Добір студентів проходив усебічно: щоб були здібні до навчання, художньої самодіяльності, займались спортом. Індивідуально з кожним директор технікуму В.В.Сулько проводив співбесіду. Після лекцій завжди була якась робота: рубали дрова, працювали в оранжереях, сапали, садили дерева, кущі, будували і лише надвечір могли навчатися. Було трудно, але завдяки саме такому вихованню з усіх випускників вийшли хороші люди і чудові спеціалісти. На зустріч приїхало 15 чоловік. Одразу ж пішли оглянути технікум, але була субота і дуже шкода, що все було зачинено. Добре, хоч музей для нас відкрили. Адже там ще до цього часу стоять знайомі нам експонати. Кабінет іноземної мови відкрили завдяки тому, що прийшов на зустріч шанований нами вчитель німецької мови В.О.Матлах. Так і не побачили аудиторій, в яких зараз навчаються сучасні студенти (ми ж брали активну участь у будівництві нового корпусу, але вже там не вчилися). Провідали того дня стареньку милу викладачку ботаніки Р.З. Журило, яка зустріла нас із сльозами радості на очах. Сфотографувались з нею на згадку. Скільки було сказано теплих, хороших слів на адресу наших викладачів! Хвилиною мовчання пом’янули нашого директора В.В.Сулька, викладачів та наших уже покійних товаришів. Незчулися, коли настала північ і потрібно було влаштовуватися на нічліг. І тут то нас чекав непередбачуваний сюрприз. Було домовлено з директором технікуму І.В.Жмурком, що переночуємо у гуртожитку технікуму, який ми, до речі, будували власними руками. За те, що тільки переспали у кімнаті без світла, рушничків, із нас взяли по 15 гривень. Таке враження, що Ігор Васильович Жмурко, якого, певно, ще й на світі не було, як ми закінчили технікум, ніколи не був студентом. Та попри все зустріч удалася. На ранок наступного дня гуртом зайшли до класного керівника Нелі Григорівни Троценко. Посиділи, поговорили в домашньому сімейному затишку, як родина. Роз’їхались, домовившись на наступну зустріч через 5 років. Віра БЕСАРАБ та ще 14 випускників Шацького технікуму.
