Чи відгукнуться нащадки чотового Мельничука?

Микола ВАВРЕНЧУК,
краєзнавець

Ще у 1994 році у волинській пресі побачила світ коротка замітка, в якій лучанин А.Мельничук просив допомогти знайти хоч якісь відомості про долю свого батька, жителя села Береськ Рожищенського району Івана Григоровича Мельничука, який «пішов до хлопців, у народні месники» в 1944 році.
А в 1945–му Мельничуків, як сім’ю вояка УПА, репресували і вислали в Архангельську область. Саме там їм у 1948 році прийшла остання звістка від батька, в якій він алегорично повідомляв, що живий і перебуває серед повстанців. Повернутися на Волинь Мельничуки змогли тільки в 1970–му.
Ось такі скупі відомості повідомляв автор.

 

 

Сподіваюся, що нащадки Івана Мельничука впізнають на фото свого діда-прадіда і відізвуться.

 

Проте, досліджуючи перебіг національно-визвольної боротьби на Волині в 1930—1960 роках минулого століття, працюючи з архівними документами, вдалося знайти деяку інформацію. Іван Мельничук з 1944 року був командиром групи СБ УПА у Локачинському районі, до якого тоді належало село Береськ. Довідка МДБ повідомляла, що «Мельничук Іван Григорович на псевдо «Стецько» вбитий органами МДБ в 1948—1950 роках». Здавалося, що більше дізнатися про цю людину неможливо, адже минуло майже 70 років від того часу. Вже відійшли у Вічність більшість вояків УПА. Але, як написано у Євангелії, «немає нічого таємного, що не стане явним».

 

У 1999-му родина Кіщуків із села Яворів на Івано-Франківщині знайшла майже 300 світлин вояків УПА, які датуються 1949—1953 роками. Сьогодні ця збірка відома як «Яворівський фотоархів УПА».
На цих знімках, окрім вихідців із Гуцульщини, є повстанці з Тернопільщини, Львівщини, Буковини, Волині, Чернігівщини і навіть Донеччини. Це ще одне свідчення: УПА – це не вузький західно-український феномен (як намагається переконати ворожа українцям пропаганда), а явище загальноукраїнського масштабу.
Світлини з архіву виставляли в різних містах України, видано фотоальбом. Багатьох зображених вояків ідентифікували їхні побратими. Серед упізнаних і наш земляк Іван Мельничук, який діяв на Франківщині під псевдо «Галайда».
А впізнав його і вказав прізвище, ім’я, по батькові, звідки родом, легендарний сотенний УПА Мирослав Симчич. Він відсидів після арешту в 1948 році 32 роки 6 місяців і три дні, але не скорився ворогам і вийшов на волю тільки в 1985-му. Його випускали і давали новий строк «за нововиявленими обставинами». Нині Симчичу за 90, проживає в Коломиї, почувається, як на свій вік, непогано. Мені вдалося з’ясувати в Мирослава Симчича деякі деталі про «Галайду».
За його словами, «Галайда» перейшов до УПА від партизанів Ковпака під час рейду в Карпати. Чотовий сотні «Білого», згодом — «Вихора», які базувалися біля села Вижній Березів. Загинув на Прикарпатті. Де саме — уточнити не зміг, бо з 1948-го перебував у в’язниці. Але обіцяв, що рідним «Галайди», якщо ті знайдуться, розповість більш докладно про долю Івана Мельничука.
Сподіваюся, що нащадки Івана Мельничука впізнають на фото свого діда-прадіда і відізвуться.
Це, можливо, і про нього написав невідомий автор:
Мужній в нього погляд і постава.
Він, напевно, із борців отих,
Що боролись все життя за Справу
У підпільних лавах бойових.
Кожен день у нелюдській напрузі,
В бойовій тривозі кожен день.
Падали в боях підлеглі, друзі.
Знав, що й він десь у бою впаде.
Упаде десь, кулею пробитий,
В лісі, де густих смерічок тінь.
Упаде в бою колись, щоб жити
В пам’яті майбутніх поколінь.
с. Кияж
Рожищенського району.