Моє перетворення із безпартійного будівника комунізму у свідомого українського капіталіста відбувається надзвичайно повільно і боляче. Серденько моє неспроможне отак відразу сприйняти суто капіталістичну мораль та й голівонька відмовляється переварювати різноманітну збадьорюючу інформацію нової доби...
Моє перетворення із безпартійного будівника комунізму у свідомого українського капіталіста відбувається надзвичайно повільно і боляче. Серденько моє неспроможне отак відразу сприйняти суто капіталістичну мораль та й голівонька відмовляється переварювати різноманітну збадьорюючу інформацію нової доби. Тож оголошення в одній з місцевих газет про те, що можуть отримати всі бажаючі гуманітарні ліки, тільки потрібно надіслати на вказану адресу конверти, було приємною несподіванкою. В Лисичанськ від мене поштове відправлення пішло відразу. Подумалось, що, мабуть, ці благодійники — віруючі, не інакше. Уже через тиждень один із моїх конвертів повернувся до мене. А що ж всередині його? Аркуш паперу із набраним на комп’ютері текстом російською мовою, де і згадки немає про ліки. Весь текст промовляв до мене, запрошував взяти участь у всеукраїнській програмі багатоступеневого маркетингу. Обіцяли, що тільки так я можу швидко розбагатіти. Тут же відгуки кількох учасників такої гри, котрі проблем із грішми вже не мають. Мені пропонувалось розіслати кілька сотень копій цього тексту за різними адресами. Список чотирьох учасників, яким відповідно я повинна надіслати гроші, починаючи з першого — 5 грн., і кожному наступному — на гривню менше, вказувався. П’ятим учасником мала стати я. Отож, мені б уже належала одна гривня від кожного із тих учасників, котрим я надіслала б аналогічні тексти. У виграші, звісно, став би учасник під першим номером. Неважко було вирахувати, що це і є той адресат, на оголошення котрого я і наштовхнулась в газеті. Якщо точніше, то це пані адресатка із Лисичанська (п/с 5). Схоже, що ця пані Нестеренко Ганна Миколаївна повинна б понести відповідальність за моральні збитки. Адже зміст поданого в газету оголошення зовсім не відповідав фактичним намірам. Заледве оговталась від отриманої пілюлі капіталістичного зразка, аж тут новий лист надійшов. І зітхнулось з полегшенням і навіть з радістю: «Пост-шопінг» мене в черговий раз потурбував. Вже третій рік я в них почесна клієнтка. І час від часу вони звертаються до мене із новими (і цікавими!) пропозиціями. Хоча спілкування й одностороннє, однак на душі щоразу теплішає, коли в поштовій скриньці бачу знайомий конверт. На цей раз мені повідомляли, що я є кандидатом на виграш в сумі тридцять тисяч гривень. Якщо гроші мені не потрібні, то я можу вибрати автомобіль ДЕУ «Ланос» бажаного для мене кольору. Та й це не все. Мені повідомили, що все більше людей вирішує свої проблеми, контактуючи із... Буддою. А тому й мені пропонувалась статуетка Будди за 63 гривні. Варто тільки потерти його чарівний живіт — і проблема із грошима теж буде вирішена остаточно. І подумалось враз: а де ж той Будда, від якого залежить повернення знецінених вкладів? Обдурений народ із великим задоволенням попотер би йому живота, аби лишень свої тяжко зароблені заощадження повернути. Юлія ВЕРЕДЛИВА. Луцький район.
