Я і моя подруга вирішили поїхати в Люблін до родичів. До цього часу не можу забути знайомство з польськими митниками, а надто... брудні чоботи одного з них...
Я і моя подруга вирішили поїхати в Люблін до родичів. До цього часу не можу забути знайомство з польськими митниками, а надто... брудні чоботи одного з них. Підсіли ми в бус до сумчан, які вже, виявляється, побували на польській стороні. У водія, котрий прямував в Італію з двома пасажирками, знайшли більше бензину, ніж належить. Коли ми через дві години знову подолали кордон, то бус було піддано митниками (їх називають у народі “чорною сотнею”) посиленому оглядові. Знову виявили забагато пального. А один з митників у забруднених чоботях став ногами на чисте сидіння в салоні і почав щось рвати на стелі. Мені здалося, що ці чоботи в болоті пройшлися і по душах мешканців Сумщини, які їхали до родини в Італію. Все-таки державний службовець представляв країну Євросоюзу. Нас ще раз завернули через зайвий бензин (контрабанди не виявили), і нарешті ми ввечері подолали кордон. А брудні чоботи я запам’ятаю надовго. Лариса УСИК. м. Любомль.
