Коротким був перепочинок для особового складу нашого 215-ого стрілецького полку 77-ої стрілецької дивізії після напружених боїв влітку і взимку 1943 року. Вже на початку квітня 1944 року наша дивізія була перекинута залізницею в район південніше Ковеля, де увійшла до складу 25-ого стрілецького корпусу 69-ої армії, якою командував генерал В. Я. Колпакчі і яка діяла на лівому фланзі Першого Білоруського фронту.
Коротким був перепочинок для особового складу нашого 215-ого стрілецького полку 77-ої стрілецької дивізії після напружених боїв влітку і взимку 1943 року. Вже на початку квітня 1944 року наша дивізія була перекинута залізницею в район південніше Ковеля, де увійшла до складу 25-ого стрілецького корпусу 69-ої армії, якою командував генерал В. Я. Колпакчі і яка діяла на лівому фланзі Першого Білоруського фронту. Спочатку дивізія зайняла оборону на західному березі Турії поблизу Турійська, а наприкінці травня ми зайняли оборону на східному і південно-східному березі вигину Турії, де лінія фронту була висунута на захід в оборону ворога. Саме південніше Ковеля на початку червня німці перейшли у наступ і спочатку відкинули з плацдарму 4-у і 41-у стрілецькі дивізії, а на окремих ділянках піхота і танки ворога переправились через Турію. В цих складних умовах командування нашої дивізії прийняло сміливе рішення — вивести з переднього краю оборони наш стрілецький полк і разом з 218-им гвардійським стрілецьким полком, який був посилений самохідним артилерійським полком, нанести контрудар із заходу на схід у фланг угрупованню, яке прорвалося. Цей замисел блискуче вдався. Саме за ці дії дивізія отримала високу оцінку військової ради 69-ої армії і була представлена до нагородження орденом Суворова ІІ ступеня. В ніч з 5-ого на 6-е липня група розвідників із розвідроти старшого лейтенанта Сергєєва виявили, що ворог почав відведення своїх військ південніше Ковеля, залишив Турійськ і опорні пункти по Турії. Крім того, розвідники у вбитого фашистського офіцера знайшли карту із рубежами відходу 342-ої піхотної дивізії німців аж до Західного Бугу. Весь склад групи був нагороджений орденами Червоного Прапора, а здобуті дані дуже нам згодилися у майбутньому, при наступі. Уже 6 липня дивізія вийшла до населеного пункту Дольськ, де її наступ було зупинено. І тут розвідники старшого лейтенанта Сергєєва знову відзначилися — вони взяли у полон двох командирів полку 253-ої німецької піхотної дивізії разом з машиною, ад’ютантом і шофером. Коли ж 18 липня розпочалася Брестсько-Люблінська операція, дивізія прорвала глибоко ешелоновану оборону ворога, подолавши за добу понад 20 кілометрів і наступного дня вийшла до Західного Бугу поблизу села Висоцьк. З цієї знаменної нагоди представники нашого 215-ого гвардійського стрілецького полку і 1205-ого полку самохідної артилерії склали акт, в якому було сказано: “Ми, що нижче підписалися, склали цей акт про те, що сьогодні, 19 липня 1944 року, передовий загін 77-ої гвардійської стрілецької дивізії у складі частини сил 2-ого стрілецького батальйону 215-ого стрілецького полку під командуванням заступника командира полку з стройової частини гвардії майора Кистарьова, діючи як десант на десяти машинах 1205-ого полку самохідної артилерії під командуванням заступника командира полку майора Андрєєва, о 21-ій годині вийшов на державний кордон СРСР в районі Висоцька. Учасники загону: Кистарбов, Макаревський, Орлов, Андрєєв, Видубков”. Автоматна рота 215-ого гвардійського стрілецького полку, в якій знаходився і я, діяла у складі передового загону полку. Вже наступного дня, 20 липня, наш полк у складі 77-ої гвардійської стрілецької дивізії успішно формував Західний Буг і вступив на землю Польщі. Треба сказати, що поляки і українці, які жили за Бугом, тепло вітали нас як визволителів. Під час боїв уже на захід від Бугу дивізія взаємодіяла з польськими артилеристами і партизанськими загонами. Ось так для мене завершилося визволення Волині. Згодом після довгих напружених боїв на вислянському плацдармі дивізія була виведена у другий ешелон 69-ої армії. Саме звідси мене, автоматника полку, з двома іншими товаришами по службі направили до Саратова, в танкове училище. Олексій ЛІХТОРОВИЧ, ветеран війни, колишній автоматник 215-ого гвардійського стрілецького полку 77-ої гвардійської стрілецької дивізії.
