Головне — прокукурікати, а там нехай і не світає?..
Минулого четверга Верховна Рада схвалила закон про медичну реформу. «Нарешті!» — втішаються прихильники запропонованих змін в охороні здоров’я. «Геноцид!» — кричать опоненти. Але, здається, ані парламентарі, які дружно натискали кнопки «за», ні державні чиновники, відповідальні за стан справ у галузі, оголосивши старт марафону реформ, насправді не знають, яким буде фініш
Зізнаюсь, я програла спір із колегою, бо чомусь була впевнена, що народні депутати «з наскоку» за медичні закони не голосуватимуть. Надто вже багато запитань залишається без відповідей, хоч в. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун та її команда й провели широку піар–кампанію стратегії майбутньої реформи. А 900 поправок до законопроектів? Як у
всьому розібратися нашим обранцям, переважно далеким від медицини?
Насправді ж парламентарі, схоже, не особливо вникали у суть проблем. Складалося враження, що керувалися народною приказкою: «Головне — прокукурікати, а там нехай і не світає!..» У результаті закони, які одержали «на виході», ще більше затуманили перспективи української охорони здоров'я. Наприклад, змінився підхід до фінансування первинної ланки медицини; скасовано вимогу, щоб лікарі керувалися у своїй роботі міжнародними протоколами; вилучено поняття співоплати за послуги на вторинному і третинному рівні, де надаються високотехнологічні й дороговартісні медичні послуги.
Начебто благі наміри, щоб до кишені пацієнта не заглядати. А де гроші держава візьме? «Ну, якось воно буде…» — не переймаються законотворці. Це ж не завтра все відбудеться, а на два–три роки вперед у нашій країні важко щось загадувати. Починали ж уже один раз реформувати медицину в пілотних областях. Тепер ніхто й не згадує, мовляв, то ще за Януковича було. От і тепер є подібна загроза, поки дійде справа до реальних змін на вторинному рівні, пройдуть в Україні вибори, буде новий склад парламенту…
Але ж і з «первинкою» не все зрозуміло. Той принцип фінансування, за який проголосували депутати, залишає медиків залежними від місцевих органів влади, які розпоряджатимуться субвенціями. Пацієнтам обіцяють, що у 2018 році вони матимуть право обирати собі сімейного лікаря чи педіатра, яких конкуренція змусить відповідальніше ставитися до роботи. Але, скажіть, будь ласка, чи великий вибір у жителів наших сіл, де з кадрами — хронічна проблема? Тут, навпаки, є небезпека, щоб лікарі не «перебирали» людьми. Бо нащо завдавати собі клопоту з важкохворими, надокучливими чи вимогливими, якщо у черзі стоятимуть із деклараціями ті, хто на здоров’я особливо й не скаржиться?
— Раніше так було, що до дільничних терапевтів, яких потім назвали сімейними лікарями, йшли тільки за довідками чи лікарняними листками, і тепер нічого не зміниться. Навіть якщо вони будуть більше одержувати, кваліфікованішими не стануть. Тож тішитися, що лікуватимуть нас безкоштовно, може хіба що дурень. Чи не порекомендуєте когось толкового, ви ж із медиками маєте справу? — зателефонував того ж таки четверга завбачливий лучанин, довідавшись, що з наступного року пацієнти матимуть «свободу вибору».
Оприлюднили перелік послуг із «червоного пакета», за який треба буде платити всім: стоматологія, естетична хірургія, ліки з недоведеною ефективністю. Це, буцімто, з розряду розкоші. Хоч і до пластичних хірургів людей часто приводить біда, і до зубних лікарів йдуть не від добра.
«Зелений пакет» — те, що держава обіцяє за «так» — пологи, послуги екстреної медичної допомоги, полегшення страждань невиліковно хворим… Дай Боже, щоб це стало реальністю, щоб у держави вистачило на це коштів. Тільки, на жаль, у диво вірити важко.
«Бо йдеться про український бюджет, у якому минулого року не вистачило на фінансування всіх видатків (у тому числі й медицини) майже 200 мільярдів. Нестачу коштів позичили, залізши в наші завтрашні кишені…
Ніхто не надасть послугу, якщо її ціна (тариф) не покриватиме всіх витрат медичної установи. Чи замість пігулки пацієнтам збираються видавати половину або чверть? А операцію завершувати розтином, бо зашивати хворого вже нема за що?» — гірко іронізує відомий економіст, екс–віце–прем’єр Віктор Пинзеник, наголошуючи, що «після «доопрацювання» проекту медичної реформи непогана ідея, закладена в неї, перетворилася на незрозуміло що». От і спробуй тут бути оптимістом…
