«Молюсь на чужині за Україну» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.17 € 33.35
«Молюсь на чужині за Україну»

Світлана Бояркевич живе піснею.

Волинь-нова

«Молюсь на чужині за Україну»

Заробітчанка Світлана Бояркевич гроші зі свого благодійного концерту передала на будівництво храму у Волновасі

Непомітно швидко промайнули дві осені відтоді, як Горохівщина після 16–річної розлуки заслухалася співом Світлани Бояркевич — ​вродливої жінки, волинянки з голосом ніжним і сильним, як напровесні промінь. Тоді, восени 2015–го, талановита співачка і композитор зі сцени районного народного дому «Просвіта» на сольному благодійному концерті з промовистою назвою «Я прийшла до вас з піснею в серці» у сяйві сліз, до яких зворушила публіку виконанням авторських пісень, пообіцяла, що невдовзі неодмінно приїде додому з Іспанії з новою концертною програмою.

Привітання від земляків із Горохівщини – народного колективу профспілок України «Освітянка» – було особливим.
Привітання від земляків із Горохівщини – народного колективу профспілок України «Освітянка» – було особливим.

  Повернулася! Та хіба ж змогла б не приїхати у світлицю, в якій над люлями співала колискові двом тепер уже дорослим синам Євгенові і Русланові, у Горохів, звідки спершу по Волині, а згодом по світу розлилися пісенним джерелом її почуття до друзів різних поколінь, котрих, напевно, Бог посилав їй у найскрутніші хвилини в нагороду за світлу вдачу. Всі вони, ніби то було вчора, пам’ятають, як сильно Світлана мріяла записати диск із власними піснями, як хотіла достатку дітям... Задля того й наважилася поїхати на заробітки.

Хтось із земляків–заробітчан, які з’їхалися з усієї Іспанії, захоплено вигукнув: «Це ж співає наша Україна!» — ​і ті слова були для горохівчанки найдорожчим титулом і найпотрібнішим визнанням.

«Повернуся через рік і буду знову найщасливішою в обіймах синів. Зможу і записати диск, і продовжити музичну кар’єру», — ​подумки міркувала дорогою в Іспанію. Але доля, певно, лише сумно поспівчувала тій материнській тузі і повела її зовсім іншою наміченою Богом стежиною.

Хтось заздрив їй, забувши, що добре там, де нас нема. Світлана ж ковтала сльози, якби могла, руками стиснула б серце, щоб воно не рвалося від смутку за рідними людьми. По 18 годин поспіль збирала цитрусові, виноград, чистила часник… Руки втомлювала важка праця, а душу — ​туга за Україною. Та єство вперто не відпускало зоряну мрію писати вірші, творити музику і співати.

Бог і терпіння допомогли їй. Минули роки, доки відчула себе впевнено у чужій країні, і тоді, як пташину, випустила мрію із серця, котре так довго нечутно співало. Почувалася трохи засмученою, що не на Батьківщині — ​в Мадриді під егідою відомого маестро Едуардо Урсуло відбувся її великий авторський концерт. Хтось із земляків–заробітчан, які з’їхалися з усієї Іспанії, захоплено вигукнув: «Це ж співає наша Україна!» — ​і ті слова були для горохівчанки найдорожчим титулом і найпотрібнішим визнанням.

Мине ще трохи часу, і з україн­цями в Іспанії Світлана Бояркевич створить волонтерську групу зі 150 людей, яка пропагуватиме українське мистецтво, допомагатиме Майдану і воїнам неоголошеної війни в рідній державі (волонтери вже закупили і передали в зону АТО чотири карети швидкої допомоги, які врятували сотні життів). В історію іспанського містечка Вілларробледо наша землячка зуміла вписати народження омріяного диска своїх пісень із романтичною назвою «Поцілунок дощу», а героям Революції гідності та АТО присвятила збірку «Приречені на перемогу». До слова, місяць тому у видавництві «Свічадо», що у Львові, вийшла нова збірка пані Світлани — ​«Міф».

Ініціатором і режисером нещодавнього концерту Світлани Бояркевич, який відбувся в Палаці культури міста Луцька, став заслужений діяч мистецтв Украї­ни Віталій Іваницький, а співали її пісні відомі волинські артисти Анатолій Говорадло (гурт «Світязь»), Алла Опейда, Галина Конах, Ольга Добрянська, Василь Дунець… Сюрпризом, який потішив чи не найбільше, виявився для авторки вихід на сцену народного аматорського колективу профспілок України «Освітянка» (керівник Володимир Онищук), котрий виконав її «Молитву», а також вітання голови райкому профспілки працівників освіти і науки Євгенії Карп’як.

Пані Світлана назвала свій бенефіс «Молюсь на чужині за Украї­ну» і запросила на нього всіх волинян, усіх чоловіків, які захищали і захищають Україну на Донбасі, котрі були поранені і лікуються у Центрі реабілітації учасників АТО у Луцьку. Були серед них і горохівчани, які приїхали з побратимом Михайлом Харківом, щоб почути пісенну сповідь цієї талановитої жінки. Відтак на сцені від усіх них співачку міцно обійме, вклониться їй за щирість навідник–оператор БМП Одеського батальйону Віталій Лутков, а за кошти з концерту, які вона передала на будівництво храму у Волновасі, їй дякуватиме митрополит Луцький і Волинський Михаїл.

Окрасою концерту були учні Луцької музичної школи № 1, дитячий вокальний ансамбль «Співаночка» з обласного центру, танцювальні колективи. Пані Світлану не перестає дивувати, коли малеча виконує «дорослі» пісні, тож вона пише музичні твори для дітей. За це юні артисти подарували улюбленій композиторці хліб на вишитому рушникові і десятки букетів.

...«Це син, мій син!» — ​скрикне вона, засяявши від щастя, приймаючи на сцені квіти від свого Руслана. Пригорнеться, як горлиця, до міцного плеча і з тої хвилини співатиме ще чуттєвіше, ще прекрасніше! Як жінка, Берегиня, уособлення України!