Повернули синові барви світу
На початку березня на вулиці лютувала зима. А для нас у ці дні відбулось весняне диво пробудження, прозріння
Мій син Олег Білоножко, інвалід дитинства І групи, страждає від синдрому Дауна. Йому 41 рік. У жовтні минулого року в Олега різко погіршився зір. Після обстеження в Центрі мікрохірургії ока професора Загурського ми довідалися, що причина — катаракта. Лівим оком син уже не бачив нічого, праве ж лише реагувало на світло. Ситуацію ускладнювало те, що в Олега є ще й патологія серцево–судинної системи. Нам порекомендували звернутися до фахівців обласної клінічної лікарні, де є реанімаційне відділення із сучасним обладнанням, адже операційне втручання — завжди ризик.
Коли зняли пов’язку, Олег засяяв: він уже міг розрізняти предмети, обличчя людей.
1 березня лікар Лідія Михайлівна Рудавська провела заміну кришталика правого ока. Лише наступного дня я випадково дізналась, наскільки складною виявилась операція, існувала реальна загроза повної втрати зору. І тільки завдяки професіоналізму хірурга–офтальмолога все закінчилось благополучно. Коли зняли пов’язку, Олег засяяв: він уже міг розрізняти предмети, обличчя людей. Моїй радості не було меж. Син обіймав лікарів і медсестер.
У відділенні, яке очолює Ігор Ярославович Лагошняк, зібрались справжні добрі феї. Це і Лідія Рудавська, і Руслана Назарчук, які окрім високих професійних якостей володіють величезним душевним потенціалом. А старшу медсестру Валентину Міщук пацієнти називають «наша голубка» за її чуйність і доброту. У відділенні ідеальний порядок, затишок, доброзичлива атмосфера. Це заслуга всього колективу.
З вдячністю згадую і лікаря–анестезіолога Андрія Михайловича Марунчака, людину з великим і добрим серцем. Спасибі усім, хто повернув моєму синові зір, чудові барви світу. Поки живуть такі люди поруч з нами — ніякі біди, незгоди не здолають нас.
Ніна ЧЕРНИШ, м. Луцьк.
