Учасник АТО готує винахідників

Якщо докладати зусиль — буде результат

Часто доводиться чути, що сучасна школа дає дітям багато теоретичних знань, які в майбутньому навряд чи їм згодяться, і мінімум — практичних, що обов’язково будуть потрібними у житті. Віктор Іванович Красьоха найбільше любить свою роботу саме за те, що все, чого навчає своїх учнів, стане їм у пригоді в майбутньому. Навіть якщо професійно вони не поєднають своє життя з радіоелектронікою, то зможуть самостійно полагодити радіо — чи електроприлади, прокласти проводку і зробити ще чимало корисного.

І результат є, бо хоч досвід роботи як керівника технічного гуртка у нього лише 1,5 року, та час не минув марно — учні не просто радують його набутими знаннями і навичками, а й гідно представляють район на обласному і всеукраїнському рівнях: наприкінці минулого року вони вибороли ІІ командне місце в обласному конкурсі–змаганні з радіоелектронного конструювання та два ІІІ місця в особистому заліку. Вихованці Віктора Красьохи Микола Яценюк і Микола Чернюк обійшли 8 команд, поступившись лише луцьким школярам. Це величезна перемога для них, бо ж матеріально–технічна база Луцького міського центру науково–технічної творчості учнівської молоді значно краща, ніж шкільної майстерні в Будках, де учні змушені поки що користуватися власними паяльниками та інструментами свого вчителя?

— У програму змагань входили теоретичний залік на 30 питань, розробка друкованої плати та монтаж радіоелектронного пристрою, — розповідає педагог. — Врешті–решт цей прилад мав запрацювати — тільки тоді завдання зараховувалось!

А розробка Віктора Івановича та його учня Володимира Оксенюка —міліомметр (прилад, призначений для вимірювання малих значень активних електричних опорів, вартість аналогів якого становить від 500 євро) — виявилася кращою на обласному етапі конкурсу винахідницьких та раціоналізаторських проектів еколого–натуралістичного напряму в рамках Тижня всеукраїнських та міжнародних освітніх проектів «Україна—Європа—Світ–2018» у секції «фізика». На всеукраїнському етапі цього конкурсу Володимир Оксенюк у складі збірної Волині захистив свою дослідницьку роботу і виборов І місце, ще й став у секції «інженерні науки» володарем призу глядацьких симпатій!

Знання з радіоелектроніки — на допомогу нашим бійцям

Більше року учасник АТО Віктор Красьоха служив у Збройних силах України. Спочатку ж було навчання на Яворівському полігоні у Старичах Львівської області.

Є успіхи, є бажання розвиватися, та добре було б мати ще й потужну матеріальну базу та належну фінансову підтримку від держави.

— У 2015 році держава ще не могла забезпечити мобілізованих усім необхідним. Допомагали волонтери, які привозили харчі, спальні мішки, медикаменти, одяг, каски, бронежилети та ін. Величезна подяка їм та всім людям, котрі підтримували армію у той скрутний для держави час, — згадує пан Віктор.

Після навчання чоловіка направили для проходження служби у Золочівський ремонтно–відновлювальний полк, де він став майстром з ремонту електрообладнання та електропроводки важкої військової техніки. Полагоджені бойові машини завантажували на платформи, закріплювали і супроводжували на Схід.

— «Давали друге життя» танкам, БМП, бронетранспортерам на пункті прийому пошкодженої техніки військової частини у місті Сватове Луганської області. Робили виїзди і безпосередньо на передову, щоб по можливості в польових умовах відновити техніку, не забираючи її з позицій. Коли поломки були серйозними, то для ремонту бойові машини перевозили у Золочів.

— Працювали без вихідних по 10—12 годин на добу. Влітку — у спеку, коли до розпеченої броні не можна було доторкнутись; взимку — в мороз, коли інструмент примерзав до пальців і після кожних 30 хвилин роботи потрібно було відігріватись біля буржуйки, — розповідає про армійські будні Віктор Іванович, який згодом став інструктором на Рівненському полігоні, навчав молодих бійців приводити до ладу бойову техніку, брав участь у міжнародних навчаннях на Яворівському полігоні.

Тонкощам справи навчає школярів

Для Віктора Івановича радіоелектроніка — це і захоплення, і справа всього життя. У професійному арсеналі — диплом інженера–конструктора, здобутий у Луцькому тоді ще державному технічному університеті, робота на підприємстві «Електротермометрія» та електроапаратному заводі «Енко» в обласному центрі, гори перечитаної спеціалізованої літератури. Фахові знання допомогли йому і на військовій службі.

Після демобілізації Віктор Красьоха за рекомендацією вчителя фізики місцевої школи Володимира Мазуніка розпочав свою діяльність як педагог–позашкільник Маневицького ЦТДЮ.

— Гурток має три групи, загалом це 55 учнів. Діти розподілені за віком та рівнем підготовки. Заняття проводяться після уроків майже щодня. Охочих навчатися тут багато, але школярі з Гути Лісівської і Кам’янухи спішать на автобус, тому гуртківці переважно з Будок і Рудки. Майже всі радіолюбителі — хлопці, та записались на заняття і кілька дівчат. З досвіду хочу сказати, що на виробництво беруть переважно жінок, бо вони уважніші, — розповідає Віктор Іванович. — А ще зазначає, що радіоелектроніка — наука не тільки цікава і потрібна, а й далеко не дешева. Є успіхи, є бажання розвиватися, і добре було б мати ще й потужну матеріальну базу і належну фінансову підтримку від держави, щоб навчати на якісно новому рівні більше учнів.

Разом із педагогом радію успіхам і висловлюю свою щиру впевненість у тому, що для багатьох його вихованців радіоелектроніка стане справою життя. n

Юлія МУЗИКА