Курси НБУ $ 27.46 € 31.32
Власноруч  оформляла протокол  про свій допит через неграмотність слідчого

Волинь-нова

Власноруч оформляла протокол про свій допит через неграмотність слідчого

24 квітня 1940 року Олені Левчанівській (на фото), громадській діячці, колишній сенаторці було винесено смертний вирок

Вона стала першою жінкою з Волині, яку обрали в польський парламент. Олена Левчанівська увійшла в комісію закордонних справ, була членом Українського парламентського клубу, співзасновницею міжнародної жіночої організації «Ліга миру і свободи». Завдяки знанню мов вільно виступала на міжнародних зібраннях у різних країнах Європи і всюди відстоювала інтереси ук­раїнців.

Навіть сенаторську присягу Левчанівська виголосила рідною мовою, що спричинило протести поляків. Вона відкрито звинуватила Польщу у насильному приєднанні Західної України. «Замість того, щоб відбудувати наші зруйновані села, замість того, щоб допомогти українським та білоруським селянам загосподаритися, ви відібрали нашу землю та посадили на ній своїх осадників, а за ті податки, під непомірним тягарем яких руйнується наше селянство, ви будуєте фільварки для тих осадників у той час, коли наші селяни живуть ще в землянках. Замість того, щоб оточити опікою наш край, зруйнований світовою війною, ви руйнуєте його до кінця», — сказала вона у промові 28 липня 1924 року.

Де й коли вона померла, досі точно не відомо. Найімовірніше, колишня сенаторка загинула дорогою на заслання у Казахстан.

Сенаторка звертала увагу на нехтування в Польщі національних потреб українців та білорусів. Однією з перших порушила питання про українські школи. Олена Левчанівська відзначила, що за три роки було зачинено або перетворено на польськомовні 950 навчальних закладів. За її підтримки створили Союз українок Волині. Звісно, такі люди були небажані владі. Її діяльність вважали антидержавною і переслідування не розпочали лише з бажання зберегти обличчя на міжнародному рівні.

Пізніше Олена Левчанівська з родиною проживала у своєму маєтку в селі Линів Локачинського району. Політичної активності не проявляла, але твердо дотримувалася проукраїнської позиції. Коли на Західну Україну прийшли перші совєти, то позбавили Левчанівських майна. Родині залишили одну кімнатку і одну корову.

22 листопада 1939 ро­ку хвору сенаторку вик­ликали на допит у Горохів, а 24 грудня заарештували. Жінці довелося самій оформляти протокол обшуку через неграмотність енкаведистів. Левчанівську запроторили у Луцьку тюрму. Але і в таких умовах вона мала сили підтримувати інших ув’язнених. 24 квітня 1940 року Олені Карпівні винесли смертний вирок, а через кілька днів вивезли з Луцька.

Де й коли вона померла, досі точно не відомо. Найімовірніше, колишня сенаторка загинула дорогою на заслання у Казахстан.

Тарас Степанюк.