Жінка пасічникує вже 10 років.
На Волині є медове село
Надія Конечна з Баєва Луцького району вже 10 літ пасічникує
Баївські старожили згадують, мовляв, споконвіків у селі завжди займалися бджолярством і на кожному столі жителів красувався запашний медок – цілющий оздоровчий продукт. Пригадують і те, що не забулися часи, коли, чи не на весь район славилася колгоспна пасіка – добротна і доглянута, а давав тут усьому лад сільський пасічник Іван Єрофейович Гураль. Тягнулися до нього люди, вчилися, започатковували свої бджолярські справи і переконувалися, що ліпшого заняття для душі не знайти. Серед них – Зосим Мельничук, Іван Душак, натхненники створення у Баєві першого на Волині Музею бджільництва.
Прикипіла душею до бджілок-трудівниць, такаж невтомна і працелюбна, з юнацькою іскоркою в очах, з добротою у серці, творча й енергійна – Надія Кирилівна Конечна (на фото), яка цьогоріч у свій пасічницький календар вписала 10 років улюбленого заняття.
Насичений період життя Надії Конечної розпочався, коли, перебуваючи на заслуженому відпочинку, на майновий пай придбала два вулики. Відтоді, зізналася, смак життя відчула по-новому, настільки захопила її бджолярська справа. З часом набула ще вуликів.
Нині у бджолярки 24 рамкові вулики-лежаки і кожен має свою назву. Зокрема, Вікна, Соти, Приймак, Зосим, Регіонал, Білорус, Антун та інші. Вирує життя у вуликах, збільшуються сім’ї-рої, біля яких роботи – непочатий край.
Нині у бджолярки 24 рамкові вулики-лежаки і кожен має свою назву. Зокрема, Вікна, Соти, Приймак, Зосим, Регіонал, Білорус, Антун та інші. Вирує життя у вуликах, збільшуються сім’ї-рої, біля яких роботи – непочатий край. А ще здійснилася заповітна мрія бджолярки – у затишному куточку господарської садиби, серед пишних берізок і розлогої вербички, у медоносних квітах стоїть ошатний дерев’яний апібудиночок (у Баєві таких будиночків є три). Його оздоровчу силу відчула й авторка цих рядків.
Надія Кирилівна охоче розповіла про конструкцію цього будиночка, продемонструвала окремі його складові, поділилася роздумами про удосконалення окремих деталей. Щиро завдячує Надія Кирилівна відомим пасічникам, своїм наставникам. Зокрема, пасічнику номер один, як вона сказала, Василеві Соломці з Київщини, голові братства бджолярів Землі Волинської «Ройовий стан» Володимиру Дмитруку, подружжю пасічників Шотикам, місцевим пасічникам – Зосиму Мельничуку, Івану Душаку та іншим, які ніколи не відмовляли у практичній допомозі та моральній підтримці.
Ніна КОСТРУБА
