Наше опитування: «Це піднімає бойових дух! Так, але сучасну техніку треба демонструвати на передовій, а не в Києві»

    Наталія КАЛІНІЧЕНКО,  головний редактор районної газети «Білопільщина» (Сумська область):

— Чесно кажучи, сумніваюсь, чи потрібні паради під час війни, бо такий захід потребує значних ресурсів. Але якщо він є, то дивитимусь по телевізору обов’язково. По–перше, наша рідна 27–ма Сумська реактивна артилерійська бригада, якою ми, волонтери, опікуємось, демонструватиме у столиці потужну техніку — реактивну систему залпового вогню «Ураган». На 80% вона складається із сумчан, тому багатьох військових знаємо особисто, дружимо з ними. Тож хочеться подивитись насамперед на земляків. До речі, можу похвалитись — ми видали вже другий випуск військового бюлетеня, який називається «Вісник артилериста» (газету 24–ї «королівської» бригади «Залізна воля» пані Наталя разом із колегами–журналістами Сумщини видає вже два роки — Ред.). По–друге, є ще одна причина, чому я завжди дивлюсь військові паради: у них бере участь зведений оркестр Збройних сил України. А в нас, у Сумах, щороку на День Конституції проходить фестиваль «Сурми України», на який з’їжджаються фактично всі військові оркестри країни, котрі потім виступають у Києві. Наш фестиваль є генеральною репетицією того, що відбудеться на День Незалежності у столиці. Ми залюбки відвідуємо це дійство і, звісно, запрошуємо у Суми й волинян послухати, як чудово грають українські військові.

    Микола ГЕЙНИК,  начальник хірургічного відділення Рівненського військового госпіталю, офіцер, який пройшов 3 війни і 4 місяці був у полоні сепаратистів (м. Рівне):

— Дивитися військовий парад не буду, не сприймаю такої показухи. Така моя принципова позиція. Я тільки–но повернувся зі Сходу з–під Авдіївки, знову був там 4 місяці, оперував бійців, бачив, як їм нелегко. Це не змагання, хто голосніше вигукне «Слава Україні!». То піт, кров, біль, втрати. І коли більшість людей дивитимуться парад, підуть на концерти, розважатимуться, хлопці мусять бути в повній бойовій готовності, у великому напруженні, бо загроза провокацій, імовірність загострення в день державного свята дуже велика. На жаль, Іловайськ для наших можновладців не став уроком. Вважаю, що всю ту техніку, яку демонструватимуть у Києві, давно потрібно було відправити на передову. А кошти, що пішли на організацію параду, — використати, наприклад, на придбання нових вертольотів для санавіації, щоб можна було врятувати більше поранених. Я ніколи не забуду День Незалежності, який провів у полоні. Болить душа за тих наших хлопців, хто досі в неволі, кого вдома ждуть рідні. Вважаю, що і у свято всі мають пам’ятати, що в Україні — війна.

 

    Микола ТАРАСЮК,  батько Івана Тарасюка — Героя Небесної сотні (с. Залісоче Ківерцівського району):

— Обов’язково. Як же парад не подивитися — 18 країн підтримують нас. Поряд із нашими військовими йтимуть підрозділи натовців. Армія України, вважаю, повинна брати за приклад якраз НАТО — там і виховання, і навчання, і забезпечення належне, а отже, — і результат. Коли б Україна не відмовилася свого часу від атомної зброї (до цього її схилили ті, хто підписав Будапештський меморандум про нерозповсюдження ядерної зброї, обіцяючи їй безпеку), то сьогодні не було б того, що ми маємо 4 роки на Сході України. Таку ж помилку допустив і перший Президент Михайло Грушевський сто років тому. Він теж вважав, що нам не треба сильної армії, бо ми — демократична країна і ні з ким не будемо воювати. Сьогодні всі знають, чим це закінчилося.

 

    Валентина МИРОНЮК,  мати, син якої був в АТО (с. Княгининок Луцького району):

— Не буду. Може, я не права, але думаю так: у честь чого цей парад, коли в нас йде війна, якій не видно кінця? Сучасну техніку треба демонструвати на Сході України, а не в Києві. Це ж скільки людей буде задіяно, а то ж і коштів витрачено для проведення цього видовища! Болюче питання зачепили для мене — матері, син якої був в АТО. Не забуду, як три роки тому з миру по нитці збирала, щоб він був одягненим, як треба, мав бронежилет, який би хоч трохи захистив. Хіба це матері повинні думати про це? Добре, що волонтери допомагали, а то б солдати були холодні й голодні. Тоді, траплялося, раз на три дні випадало поїсти. Нині чую, що великі гроші виділяє держава на армію. А чи бачать їх хлопці? Чи одержують те, що їм обіцяють? Сумніви виникають, коли знаєш, що є факти перепродажу того, що належить бійцям. Так і хочеться сказати: «Побійтеся Бога».

 

    Андрій БОНДАРЧУК,  депутат Верховної Ради України першого скликання, почесний громадянин Луцька і Волині (м. Луцьк):

— Парад дивлюся завжди, а молодшим намагався бути на ньому особисто. Думаю, що такі урочистості дуже важливі, особливо в наш час — коли йде війна. Військові паради піднімають дух і демонструють силу армії. Розумію, що, можливо, зброї не так багато, як хотілося б. Але добре, що є люди, які вміють її застосовувати для захисту України. Безперечно, це потребує великих грошових витрат, але вони повністю виправдані морально. Коли б парад не проводився, це була б більша втрата — психологічна.

 

    Михайло ХАРКІВ,  учасник АТО (с. Скригове Горохівського району):

— Дивитися парад буду. Якщо держава немає коштів, можливо, цього не варто було б робити. Втім я вважаю, що ми маємо продемонструвати світу свою силу та волю, а також те, що не боїмося ворогів. Думаю, що в нас розкрадають більше коштів, ніж виділили на цей захід. Мені здається, коли люди побачать, що нас є кому і чим захищати, це підніме їхній моральний дух. Бо якщо вже традиційного параду не буде, то може скластися думка, що ми піднімаємо руки вгору, тобто здаємося.

 

    Галина ШАФЕТА,  вчителька–пенсіонерка (м. Луцьк):

— Я так пишаюся, що дожила до 27–ї річниці Незалежності нашої держави. Іноді запитують: що є головним досягненням для українців: Майдан чи ще щось? А для мене це все таки День Незалежності, який треба відзначати. Дай Боже, щоб і 200, і 300 років його святкували. Тому й парад із задоволенням буду дивитися. Хочу побачити, яка нині форма у вояків… Кажуть, будуть солдати інших армій. Теж цікаво. Тим більше, що сиджу вдома і ніде не буваю.

 

    Олександр ГУЧ,  учасник Революції гідності, сільський голова (с. Дерно) Ківерцівського району):

— Парад дивитися не буду, адже якраз у цей час планую підніматися на Говерлу або Петрос. Загалом вважаю, що подібні заходи добре робити, коли війну вже закінчено. Зігнати на вулицю техніку і людей — це, звичайно, гарно. Але будьмо реалістами — країна живе в борг. І доки в нас скрутна ситуація, потрібно всі ресурси зосередити для подолання ворога, а не на красиву картинку. Я за відзначення Дня Незалежності, але у форматі творчих дійств, акцій, флешмобів із вишиванками і прапорами…

 

    Євген НЕДИЩУК,  голова Поромівської ОТГ Іваничівського району, колишній боєць полку «Азов» (м. Нововолинськ):

— Ні, не буду дивитися. І вважаю, що не потрібно його проводити. Чи варто світові демонструвати свою армію, нашу міць у той час, коли п’ятий рік тривають воєнні дії — гинуть, стають інвалідами наші хлопці? Можна було б гордитися, якби ми змогли перемогти ворога, а так — ні кінця ні краю війні, на жаль, не видно… Окрім того, на проведення такого дійства потрібні чималі кошти. Знову ж таки — бійцям багато чого не вистачає на передовій, волонтери й далі продовжують свої маршрути на Сході. А нам би святкувати.

 

    Тарас ПЕТРИНЕНКО,  народний артист України (м. Київ):

— Давно вже не граю в солдатики, але коли в країні йде війна, то потрібно підтримувати бойовий дух у суспільстві й упевненість у тому, що наші Збройні сили виявляють велику потугу. І тому саме зараз досить непогано, що проводять військові паради. Не дивитимуся, мабуть, телетрансляцію, але те, що парад буде, — це добре.

 

    Лариса БРЮХОВЕЦЬКА,  головний редактор журналу «Кіно–Театр» (м. Київ):

— До військового параду ставлюся позитивно, бо святкування Дня Незалежності має набувати високого іміджу, а парад — один із його елементів. Символічно, що у час, коли країна в стані війни, потрібно показати суспільству Збройні сили, і це видовище насамперед має бути переконливим. Звісно, автомобілістам у Києві не дуже зручно, бо це ж на десять днів перекривають Хрещатик для репетицій, але ці незручності тимчасові. Тепер дивлюся військовий парад лише по телебаченню, але маю уявлення, як це виглядає наживо. Жаль, що цього разу не побачу, мабуть, і по телевізору, бо саме їду на Волинь у батьківську хату, де в мене його нема. З такого приводу, можливо, піду до сусідів, бо це дійство зворушує. Армія ж для нас сьогодні — це все.

 

    Майя МОСКВИЧ,  ветеран АТО (м. Київ)

— Дивитися парад буду безпосередньо на Хрещатику. Цього року я не на Сході, тому вперше випала така нагода. Раніше не бачила цих урочистих заходів, але ставлюся до їх проведення позитивно. Ми — країна, яка воює, тому маємо демонструвати свою силу і міць. Вважаю, що це нормально — показати нашу бойову готовність.

 

    Степан КУРПІЛЬ,  генеральний директор видавничого дому «Високий замок» (м. Львів):

— Буду дивитися. Дуже багато очікувань. За чотири роки війни з Росією в нас змінилися Збройні сили, створено українську армію, бо раніше її лише розвалювали. Вона і за духом — українська, і значною мірою — за технічним оснащенням. Дуже цікаво буде побачити нову техніку вітчизняного оборонпрому. Я думаю, що такі заходи підносять бойовий дух, настрій, зміцнюють оптимізм українцям, які люблять свою державу, цінують незалежність і демократію. А ті, для кого все погано, і на кожному кроці — зрада, парад не потрібен, бо вони не люблять країни.

Бліц провели Алла ЛІСОВА, Катерина ЗУБЧУК, Галина СВІТЛІКОВСЬКА, Тамара ТРОФИМЧУК, Сергій НАУМУК, Мирослава КОЗЮПА, Олег КРИШТОФ, Олександр ДУРМАНЕНКО, Лариса ЗАНЮК, Василь УЛІЦЬКИЙ.