«Найголовніше досягнення – ​Нововолинськ позбувся клейма депресивного «мертвого» міста»

«Наші шахти потрібно відстоювати спільно»

— Вікторе Борисовичу, Нововолинськ зараз переживає найскладніший період?

— Все залежить від того, в якій системі координат розглядати питання. Наше місто — ​це маленька частина держави, в якій триває війна, гинуть люди, і це усім болить. Але якщо говорити про економічну ситуацію в Нововолинську, то для нас найважчими були середина і кінець 1990-х, коли поширювалася думка, що тут суцільне безробіття, бо закриваються шахти, повно п’яниць і наркоманів… Сьогодні ж ми є лідером в області з промислового виробництва, майже половина іноземних інвестицій, які залучають на Волинь, — ​у Нововолинську. Тут найвищі пенсії і зарплати… Як альтернатива шахтам — ​нові підприємства, які успішно працюють і розвиваються, наповнюючи міський бюджет. До речі, зараз вклад вугільної галузі в загальний обсяг усіх надходжень становить не більше п’яти відсотків.

— Чим ви, як міський голова, найбільше гордитеся?

— Найголовніше, що з Нововолинська знято клеймо депресивного, «мертвого» міста. А ще ми неодноразово у всеукраїнському конкурсі на кращий благоустрій потрапляли в трійку найкращих міст своєї категорії. Можна розповідати про нові спортивні майданчики, сучасне освітлення, відремонтовані дороги…

— Ви вже змирилися з тим, що Нововолинськ невдовзі може втратити статус шахтарського міста?

— Сусідній Володимир-Волинський досі називають княжим, хоч князів там давно нема. Так і Нововолинськ: був, є і залишиться шахтарським. Бо своєю появою завдячує саме шахтам — ​їх приїхали зводити серед поля, серед хуторів. Згодом виросло 60-тисячне місто. В знак цього на нашому гербі, який, сподіваюся, ніхто ніколи не змінить, зображений великий трикутник, на якому вкраплені десять маленьких чорних трикутників. Це ​символ десяти териконів.

Нововолинськ був, є і залишиться шахтарським. Бо своєю появою завдячує саме копальням.

— Чи є сенс боротися за збереження шахти № 9, яку хочуть перевести в третю групу, й за добудову десятої?

— Так, але докладати зусиль треба не лише міській владі, а й тим новоствореним громадам, на території яких розміщені вугільні підприємства, які сплачують їм податки. І працює на них більше 60 відсотків сільського населення. Тому шахтарі зі своїми проблемами повинні йти не лише до мене. За підтримки колишнього голови облдержадміністрації Бориса Клімчука ми створили державне підприємство «Волиньвугілля». Це продовжило життя наших шахт на 20–30 років. До слова, десята шахта на ту пору була законсервована, доводилося брати насоси на водоканалі, щоб відкачати там воду. Всі вже про це забули. Коли почалися процеси щодо створення ОТГ, я запропонував сусіднім сільським радам об’єднатися навколо міста, щоб спільно вирішувати всі питання. Та у відповідь почув, що вони — ​самодостатні. За останні більш як два роки міська рада прийняла сім звернень з приводу критичного стану на гірничих підприємствах. Я — ​єдиний мер, який виступав на шахтарському мітингу перед Кабміном і брав участь у засіданні погоджувальної ради при тодішньому керівникові уряду Яценюку й разом із головами профспілок ставив йому гострі й незручні питання.

— Чи не розчарувалися в усіх цих акціях?

— Судіть самі. Верховна Рада прийняла архіважливий документ — ​стратегічний план економічного розвитку України, в одному з підпунктів якого було виписано, як досягнути енергетичної незалежності держави. Так у ньому зазначено, що державні шахти потрібно закрити, приватизувати або продати. І купувати вугілля за кордоном. Оце і є політика уряду щодо шахт.

«Щоб молодь за кордон не тікала, треба забезпечити гідну роботу і зарплату»

— На чому зосередите свою увагу в найближчій перспективі?
— Є чимало планів, але для їхньої реалізації потрібні кошти. Треба збільшувати податкову базу, працювати над створенням нових робочих місць із достойною зарплатою. Ми перші на Волині зареєстрували територію пріоритетного розвитку, а зараз — ​індустріальний парк. Другий важливий напрямок — ​це покращення матеріальної бази і реорганізація комунальної сфери. На часі — ​реконструкція і повна заміна мереж і обладнання водоканалу. 600 тисяч євро на ці роботи вже отримали. Оголошено тендер, який виграла румунська фірма — ​і вже 20 німецьких насосів доставлено у місто. Це дасть можливість на 30 процентів зменшити енерговитрати. Турбує якість води від Південного водозабору — ​а це десятки кілометрів металевих труб, що потребують негайної заміни. Весь проект, до речі, становить шість мільйонів євро. Працюємо над тим, щоб на базі котельні «Оснастки» зробити електростанцію на енергетичній щепі, аби здешевити теплову енергію. І ще — ​послідовна заміна зношених теплових мереж на сучасні ізольовані труби. Плюс реформування житлово-комунального господарства, створення ОСББ. Тут найскладніше — ​змінити психологію людей, які стали б справжніми господарями своїх будинків.

— Місто буде жити тоді, коли тут залишатиметься молодь. Що для цього робите?

— Останнім часом взялися за будівництво і ремонт спортивних споруд. Маємо прекрасну легкоатлетичну школу, де взимку можна тренуватися, — ​це другий в області після Луцька майданчик такого типу. Проводимо ремонт частини стіни стадіону, будемо зводити два тенісних корти. У планах — ​оновити легкоатлетичні доріжки на стадіоні «Шахтар», відремонтувати до кінця сектори, на що потрібно 15 млн гривень. Шкода, що через брак коштів в бюджеті розвитку не можемо це зробити швидко. Сьогодні важко знайти двірника на 4 тисячі гривень зарплати, механізатора — ​грейдериста — ​на сім тисяч, і тенденція, на жаль, набирає обертів…

— Чи задоволені виконавцями робіт і командою, яка контролює всі процеси, пов’язані з благоустроєм і будівництвом?

— Мали прецеденти, коли виконавці переробляли брак за власний кошт. В ідеалі потрібно було б робити нове дорожнє покриття, а не займатися ямковим ремонтом. Але змушені економити. Зараз, до слова, розмітку на дорогах робитиме одна львівська фірма. Хоча я зацікавлений дати роботу підприємцям, які зареєстровані на Волині і платять сюди податки. Стосовно команди фахівців, то в цілому я задоволений їхнім ставленням до роботи.

— У країні запахло виборами. Чи ризикнете балотуватися ще раз?

— До виборів місцевих рад ще чимало часу, тому не бачу потреби забігати наперед і робити якісь завчасні заяви. Та в будь-якому разі я працюватиму на громаду Нововолинська.