Волинські айдарівці ціною власного життя попередили про присутність ворога
5 вересня 2014 року в засідці під Веселою Горою і Цвітними Пісками на Луганщині ми втратили від 41 до 46 чоловік загиблими і зниклими безвісти
Після оточення Луганська українськими військами російське командування ввело в бій на цьому напрямі російські регулярні частини. Наші змушені були відступати. Того дня оголосили припинення вогню. Бійці батальйону «Айдар» отримали наказ прибути на блокпост біля села Цвітні Піски на автодорозі Щастя — Металіст. Цю територію контролювали українські солдати, але чомусь залишили її. Айдарівців про це ніхто не попередив.
23 бійці рушили назустріч ворогу, хоч і не знали про це. На блокпосту була сотня ворожої піхоти, танк та два бронетранспортери. А ще — український прапор, якого терористи так і не зняли. Айдарівці мали прибути і чекати підходу танків 80-ї аеромобільної бригади, тому їхали вантажівкою та легковиком.
У тому бою поклали голови й волиняни: Андрій Атаманчук, Олег Вишневський, Сергій Грибков, Сергій Корнач, Віктор Кумецький та Павло Редькович.
Ворог не очікував, що супротивник ось так з’явиться. Ворожий БТР мовчав. «Хто такі?» – запитали прибулих. «Ми – «Айдар»!» – пролунало у відповідь. «Це «Айдар»!» – і їх почали розстрілювати. У вантажівку одразу поцілили з вогнемета «Джміль». Але навіть у безнадійній ситуації айдарівці не розгубилися: хтось вистрілив сигнальною ракетою, аби дати своїм знак, що блокпост уже зайнятий ворогом, та відкрили вогонь у відповідь.
Бій тривав недовго. За 15 хвилин усе стихло. Лише двоє (за іншими даними, троє) наших бійців змогли вийти до 80-ї бригади. Решта хлопців своїм життям зуміли попередити про ворога (цим шляхом пізніше мала рухатися велика колона). Шістьох поранених айдарівців стратили на місці.
На виручку поспішив підрозділ 80-ї бригади. Десантники розуміли ризик, але все таки рушили на блокпост і атакували його миттєво. У бою знищили танк та БТР. Пробилися, але рятувати вже не було кого. При цьому загинуло 18 (за іншими даними – 23) бійців. Так за один день українське військо втратило від 41 до 46 солдатів.
У тому бою поклали голови й волиняни: Андрій Атаманчук, Олег Вишневський, Сергій Грибков, Сергій Корнач, Віктор Кумецький та Павло Редькович.
Тарас СТЕПАНЮК.
