Доброго дня, Катерино Василівно! Хотіла б з вашою допомогою звернутися до пана Олександра з Горохівського району, лист якого під заголовком «Якщо зять немилий тещі» був надрукований в минулій добірці «Любить! Не любить»...
Доброго дня, Катерино Василівно! Хотіла б з вашою допомогою звернутися до пана Олександра з Горохівського району, лист якого під заголовком «Якщо зять немилий тещі» був надрукований в минулій добірці «Любить! Не любить».
Шановний пане Олександре, ви порушили дуже актуальну проблему — згадаймо хоча б, скільки в народі побутує влучних прислів’їв, дотепних анекдотів про тещ і про зятів. Прочитавши вашу гірку сповідь, я пройнялася щирим співчуттям до вас: і треба ж — два рази наступити на одні і ті ж граблі. Ну хай вже першого разу — молодий, недосвідчений, не зумів приборкати ненависних тещу з тестем, живучи з ними під одним дахом (між іншим, їхнім дахом — то так, до слова). А вже другого разу — зрілий чоловік!.. Та й дружин ваших обох жаль, тягнули їх ви то в один бік, то в другий... Я ж то, наївна, думала, що сім’я, то взаємоповага, толерантність, зрештою, компроміс. Але чого хотіти від вже немолодої, несучасної жінки? Та й навіщо моралізувати з приводу того, чого не повернеш? Треба жити далі. Не знаю, чи захочете ви скористатися моєю порадою. А вона досить проста. Виберіть собі третю дружину по любові і поведіть її у свій дім (сам пан, сам господар, чи ж не набридло оте «приймацтво»?). А коли у вас народиться дитятко, то побачите, що теща з тестем прибіжать до вас з горнятком меду, ще й з плящиною, щоб потішитися своїм внучам. Є ще один вихід: почекайте пару десятків літ, то зможете знайти собі дружину-ровесницю. Проблема лихої тещі пропаде сама собою. З повагою Марина ВЛАСОВА,
