«Треба якнайшвидше забувати те, що було вчора, і готуватися до того, що попереду».
Дай Боже нашому «Динамо» з Михайличенком Лігу чемпіонів виграти!
То в одну річку двічі складно увійти, а потрапити на тренерський місток легендарного київського клубу після 15-річної перерви — цілком реально
Відставка Олександра Хацкевича з посади головного тренера київського «Динамо» вселяла у вболівальницькі серця надію — а раптом керівництво легендарного клубу нарешті зважиться на справжні зміни, які дадуть початок такому бажаному відродженню колишньої слави?
Серед ймовірних кандидатів на пост диригента нині доволі проблемного динамівського оркестру буцімто розглядалися і екстренер луганської «Зорі» Юрій Вернидуб, і легендарний німець Оттмар Гіцфельд, і навіть …добре відомий в Україні румун Мірча Луческу.
Проти кандидатури Михайличенка як такої, за великим рахунком, ніхто нічого не має.
А хтось, імовірно, мріяв побачити у кріслі самого Валерія Лобановського того ж таки Володимира Шарана, який своєю багаторічною роботою в ФК «Олександрія» довів: цікаві речі можна робити і з «командою з райцентру» — без «зірок» і захмарних бюджетів.
Проте керівництво «Динамо» призначило на посаду «головного» Олексія Михайличенка — одну з легенд зоряної команди 1980-х. Людину, яка 2002-го стала на тренерський місток відразу після смерті Валерія Васильовича (навіть подейкували, що такий розвиток подій мало не прописав у своєму заповіті сам Лобановський)…
Проти кандидатури Михайличенка як такої, за великим рахунком, ніхто нічого не має. Проте цей хід, фактично, означає: керівництво «Динамо» насправді не хоче принципових змін… Адже Михайличенко — свій, рідний, динамівський. Як і Хацкевич, і Ребров, і Лужний, і Сабо, і Дем’яненко, і Буряк. Хоча ні, були у нас ще Сьомін із Газзаєвим — не «динамівські» і навіть не українські фахівці,проте також представники пострадянського простору. А ви кажете — Оттмар Гіцфельд…
Та попри відверте нерозуміння кроку Суркіса і його впертості, навряд чи в колах щирих шанувальників «Динамо» знайдеться хоч одна людина, яка не бажає Михайличенкові успіху. Як це воно там? — «Дай Боже нашому «Динамо» Лігу чемпіонів виграти!».
Результати 4-го туру Української Прем’єр-ліги: «Ворскла» — «Дніпро 1» — 1:1; СК «Десна» — «Колос» — 0:0; «Олімпік» — «Карпати» — 1:3; ФК «Львів» — «Шахтар» — 0:2; «Зоря» — ФК «Олександрія» — 1:2; поєдинок ФК «Маріуполь» — «Динамо» відбудеться 25 вересня.
До речі, «тренером туру» назвали якраз Володимира Шарана з ФК «Олександрія».
За воротами
Олексій МИХАЙЛИЧЕНКО, новий головний тренер київського «Динамо» (який уже обіймав цю посаду в 2002–2004 роках):
«Ситуація непроста, все ж таки, вже зіграно декілька матчів, і, на жаль, для «Динамо» деякі з них були невдалими. А ось перемога в Суперкубку, звичайно ж, дуже важлива. Наразі ситуація склалася так, що треба якнайшвидше забувати те, що було вчора, і готуватися до того, що попереду, потрібно грати багато матчів чемпіонату, Ліги Європи та Кубка України. Необхідно прибрати все, що заважає, і робити свою справу».
Ігор СУРКІС, президент «Динамо»:
«Мене можуть критикувати, говорити все, що завгодно, але на сьогоднішній момент краще Олексія Олександровича команду не знає ніхто. Він її комплектував, був у структурі клубу, є професійним тренером. І те, що останнім часом не ходив зі свистком по полю, не означає, що він втратив кваліфікацію. Він знає, як працювати з командою, і сподіваюся, що привнесе свіжий струмінь у гру.
Це його рідна команда, і кому, як не йому, спробувати відродити її.
Єдиний неприємний осад після того, як я приймав рішення про відставку тренера, у мене свого часу залишився якраз тоді, коли довелося після поразки від «Трабзонспора» звільнити Михайличенка (йдеться про події 2004 року. — Ред.). При тому, що до цього команда під його керівництвом виграла два чемпіонати… Але тоді я був молодим, гарячим, і, можна сказати, ми один одного не зрозуміли. Зараз ми дали йому другий шанс, і він ним повинен скористатися. Принаймні, я на це сподіваюся».
У гонці бомбардирів лідирують Богдан Лєднєв («Зоря») і Марлос («Шахтар») – по 3 голи.
