Водій автобуса нахамив мамі загиблого Героя - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 23.50 € 26.26
Водій автобуса нахамив мамі загиблого Героя

Біль рідних ще не стих, а тут нова пекуча рана...

Фото kamin.rayon.in.ua.

Водій автобуса нахамив мамі загиблого Героя

«Тебе ще в «грамотку» запишуть» — такі слова керманич маршрутки посмів сказати матері Сергія Цепуха із села Видерта Камінь–Каширського району, який минулого року загинув на Донбасі, захищаючи Україну. Таке хамство, черствість водія, а також байдужість пасажирів, котрі не відреагували на це жодним чином, прикро вражають та спантеличують. А ситуація, яку описала мама загиблого бійця, м’яко кажучи, викликає обурення

 понеділок, 16 вересня, Галина Іванівна їхала у районну лікарню. Як завжди, вона ввічливо привіталася, зайшла у транспорт ранкового рейсу, показала водієві посвідчення члена сім’ї загиблого, сказала, що вона мама, але у відповідь почула: «Виходь!» Спантеличена жінка запитала: «Куди?» Тоді чоловік знову: «Плати!» Галина Іванівна раніше завжди їздила безкоштовно, оскільки має на це право, а тому поцікавилася: «А чого це я повинна платити?» Водій зазначив, що на безкоштовний проїзд мають право лише учасники бойових дій.

— То хіба за ніч щось змінилося? — запитала жінка, яка ще вчора їхала безкоштовно.

— Виходь або вийду я! — водій знову кинув репліку пасажирці.

— Будь ласка, — стримано мовила Галина Іванівна.

Керманич вийшов з автобуса і почав гукати на людей, щоб ті теж це зробили. Кілька осіб вийшло, і він знову до жінки:

— Виходь!

— Не вийду!

— Вийдеш!

Такий конфлікт, зі слів Галини Цепух, спровокував водій за якихось 12 гривень (саме стільки коштує проїзд в автобусі з Видерти до Каменя–Каширського) та ще й безпідставно. Адже коли він зателефонував, на думку жінки, на автостанцію, то з’ясував для себе, що вона дійсно може їхати безкоштовно. Лише після цього автобус рушив з місця, але керманич продовжив ображати маму загиблого героя. Вона сказала водієві, що варто було б вибачитися перед нею. Він же натомість грубо та хамовито висловився: мовляв, що ти ще хочеш, тож везу. А коли жінка, побачивши в автобусі контакти перевізника, вирішила їх записати, водій, не стримуючи гніву, видав: «Я тебе зараз попишу. Ще тебе в «грамотку» впишуть». Ці слова глибоко ранили і без того згорьоване серце матері, пронизане болем від втрати дитини. Жінка відповіла: «У мене син вписаний в «грамотку», який загинув за таких, як ви».

Галина Іванівна й досі задається питанням, чому ж тоді в автобусі ніхто не вступився за неї, не закрив рот водієві-грубіяну?

І після цих слів водій, якого, як з’ясувалося, було звати Руслан, не заспокоївся. «Що ти мені нерви мотаєш! Я зараз можу в’їхати в рів! Будеш ти винна!» — не вмовкав він. «Тоді треба порушувати питання про те, щоб нервові люди не возили людей», — відповіла жінка.

Подвиг Сергія Цепуха у місті Дніпро вшанували пам’ятником.
Подвиг Сергія Цепуха у місті Дніпро вшанували пам’ятником.

 

Як не прикро, але навіть тоді ніхто в маршрутці не вступився за матір загиблого героя. Таку байдужість неможливо зрозуміти. Неможливо зрозуміти водія, який продовжував неадекватно поводитися, хамити Галині Цепух, аж поки вона не вийшла. Галина Іванівна зійшла біля старого військкомату у Камені–Каширському і порекомендувала водієві переглянути свої життєві орієнтири. «Частіше повертайте голову сюди», — показала вона на ікони, що висіли в автобусі.

Таких водіїв – одразу в окопи. Тоді і десятому закаже...
Таких водіїв – одразу в окопи. Тоді і десятому закаже...

 

Дивно якось, але вже 6–й рік на Сході України триває збройний конфлікт, а наші краяни так і не усвідомили, що це війна у нашій країні, на нашій Батьківщині і гинуть у ній наші сини. Замість того, щоб сказати таким ось матерям велике спасибі, їх ображають, потурають хамам своїм мовчанням.

Згодом, як розповіла Галина Цепух, водій спробував вибачитися перед нею, втім, щирого розкаяння не продемонстрував. «Вибачення цього чоловіка прозвучало, як пропозиція випити «по сто грам», — зауважила скривджена жінка.

Боляче таке слухати матері, у котрої постійно перед очима фото, на якому син із простреленою головою, закривавленим обличчям та з напівзаплющеними очима, матері, котра чи не щодня плаче біля могили рідної дитини, матері, якій на пам’ять про сина залишився лише прапор України, за котру він загинув.

Галина Іванівна й досі задається питанням, чому ж тоді в автобусі ніхто не вступився за неї, не закрив рот водієві–грубіяну? Міг би хтось узяти і стрепенути його та сказати: «Перед тобою Мама, яка поховала сина, котрий захищав нас!»

Так, її син — герой. А вона ще більша героїня, бо виховала патріота. Тому ми не маємо права її, як і інших батьків Героїв, ображати. Галино Іванівно, Ви — велика Мати, як і Україна! Хай береже Вас Бог! Вибачте нас за таких от невігласів.

До речі, неврівноважений водій–грубіян уже написав заяву на звільнення. Про це повідомив перевізник, який працює на цьому маршруті. Він, зокрема, зазначив: «Ображати матерів героїв — немислимо. У районі 9 сімей загиблих. Їх уже можна навіть в обличчя знати».

Тетяна ПРИХОДЬКО, газета «Полісся» (м. Камінь–Каширський)


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.