«Хотіли пригостити кексами голодних дітей, але старший з них сказав: «Это украинцы! Нельзя!» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.17 € 33.35
«Хотіли пригостити кексами голодних дітей, але старший з них сказав: «Это украинцы! Нельзя!»

Цих козаків подружило волонтерство.

Волинь-нова

«Хотіли пригостити кексами голодних дітей, але старший з них сказав: «Это украинцы! Нельзя!»

Як завдяки волонтерам тримається Україна і світ стає кращим

Це мужнє чоловіче братство єднає високий патріотизм, готовність у надзвичайних ситуаціях прийти на допомогу. Вони — герої нашого часу, в яких є велике бажання змінювати свою країну на краще, вміння єднатися, згуртовувати людей, наповнювати життя реальними справами і глибоким змістом. Вони небагатослівні, бо ліпше за будь–які слова про їхні вчинки говорять справи, якими займаються вже понад п’ять років

Від початку Майдану і воєнних дій на Донбасі Україні вдалося вистояти завдяки волонтерському руху, що об’єднав і ківерчан. Поруч із тисячами добровольців, які зголосилися захищати державу від ворога зі зброєю в руках, були й ці відважні чоловіки. Координатором руху став керівник місцевої громадської організації «Самооборона» Сергій Гетманчук. Згодом був створений координаційний центр допомоги АТО. Були робочі візити до Володимир–Волинської військової частини, спілкування із військовослужбовцями–ківерчанами, що готувалися до відправки на Схід, вивчали їхні потреби.

— Із Майданом пов’язане і зародження волонтерського руху в районі, — розповідає підприємець Сергій Гетманчук. — На підтримку протестувальників відправляли транспорт із продуктами харчування, одягом, пальним, ліками. Новий поштовх волонтерство отримало від початку захоплення російськими найманцями Донбасу, адже складна суспільно–політична ситуація в державі виявила чимало проблем в українській армії.

— Саме тому в екстреному порядку намагалися зміцнити, укріпити, посприяти, адже на кордоні ворог, — долучається до розмови Сергій Чухрій. — Ми не вагалися. Коли стає очевидно, що робиш правильні речі? Коли привозиш олію, цукор, пральний порошок, форму, лопати, скоби, і перед вантажем вишиковуються наші хлопці, бо кожному щось потрібно — такий був час. Тоді відчуваєш, що твої зусилля — недаремні.

Віктор Мельничук намагається доповнити той список:

— Привозили біноклі, електроінструменти, комплекти ключів, берці, утеплені гумові чоботи, зимові черевики, троси для транспортування потужної військової техніки, акумулятори, термобілизну. Всі закуплені благодійниками речі, зібрані громадою продукти транспортували в зону бойових дій волонтери.

Коли стає очевидно, що робиш правильні речі? Коли привозиш олію, цукор, форму, лопати, і перед вантажем вишиковуються наші хлопці, бо кожному щось потрібно.

Ківерчани активно працювали й у благодійному фонді «Волинь–2014». Надавали матеріально–технічну допомогу. Один із його фундаторів — ​керівник ТзОВ «Атлант Плюс» Микола Муравчук. На мільйони гривень оцінюється допомога благодійників, відправлена на передову.

Директор Ківерцівського КП водопровідно–каналізаційних мереж «Ківерціводоканал» Петро Антоненко додає:

— Постачали автомобілі після відповідного технічного обслуговування і фарбування, продукти, бушлати, берці, маскхалати, які шили у Ківерцях, металеві пічки і паливо до них, спальні мішки, матраци.

Доброволець із батальйону «Січ» ківерчанин Василь Озоровський, відслуживши півтора року на передовій, відразу долучився до благодійників, знаючи не з розповідей про жахи війни: «200–х» і «300–х» було б значно більше, якби не безкорисна допомога волонтерів. Вони у важких умовах війни, під обстрілами добиралися безпосередньо на передову, куди й машини з харчами не доїжджали. «Якби не ви, то з голоду вмерли б, бо з місцевими ніякого контакту», — ​говорив один із командирів. Везли, що тільки могли: амуніцію, продукти харчування, дитячі листи, малюнки, ліки, «буржуйки», бронежилети».

Житель Борохова Василь Корнійчук пригадує:

— Увесь район допомагав — ​грішми, пальним, продуктами, амуніцією. Неабияк згуртувалася громада. Родинами долучалися. А ми, ризикуючи, доправляли все на Схід.

Директор ТзОВ «Волиньагропродукт» Володимир Маковецький — ​то перший волонтер, який, будучи підприємцем, надавав таку потрібну бійцям продукцію. Як і СФГ «Золота нива», ПП «Ківерціспецлісмаш», ТзОВ «Тартак», чимало інших установ, підприємців, простих людей різного віку і навіть діти.

— Відвезли близько 200 тонн продуктів, — ​пригадує Сергій Гетманчук. — ​Волонтери здійснили понад 30 поїздок. Два десятки автомобілів пригнали з–за кордону, відремонтували і направили на фронт. Були й такі, що з АТО поверталися, а ми їх тут лагодили і відправляли захисникам. Дуже допомагали приводити техніку до ладу небайдужі ківерчани Олександр Сень, Олексій Чухрій, Олександр Войтович, Віктор Головатюк, Віктор Миреленко, Станіслав Гетманчук. — ​Збиралися разом, ночами працювали, щоб на ранок машина була справна.

Надто потрібною була допомога волонтерів із ківерцівської ГО «Самооборона». Її представники — ​це Сергій Гетманчук, Віктор Мельничук, В’ячеслав Тарасюк, Сергій Чухрій, Володимир Сахарчук, Сергій Локотько, Юрій Романішин, Віктор Головатюк, Валерій Обдар, Олександр Бойко, В’ячеслав Лебідь, Ігор Пацюк, Василь Озоровський.

— ​Ми не прагнули нагород, вдячності. Просто є у душі, в серці, у свідомості бажання підтримати наших бійців. Патріотизм — ​це найголовніше. Може, він передався від дідів. Може, ми такі є — ​«западенці». Безумовно, десь воно в крові.

— Вважаю, що я і мої товариші просто виконували свій громадянський обов’язок. — ​Ми не прагнули нагород, вдячності. Просто є у душі, в серці, у свідомості бажання підтримати наших бійців. Патріотизм — ​це найголовніше. Може, він передався від дідів. Може, ми такі є — ​«западенці». Безумовно, десь воно в крові.

А правду про війну не так і легко було доносити до місцевих мешканців. Зомбовані цілеспрямованою російською пропагандою, вони не йняли віри у те, що ворог — ​найближчий сусід.

— Навіть діти, яких зустріли дорогою і хотіли пригостити кексами, що їх спекли наші дружини для бійців, злякалися. «Это украинцы! Нельзя!» — ​мовив підліток до трьох найменшеньких, що дивилися на смаколики голодними очима. Довелося пояснювати, хто ми і чому тут, — ​пригадує Сергій Гетманчук. — ​Ківерцівські волонтери, воювавши з ворогом і допомагаючи захисникам тепер, для яких, починаючи від Маріуполя і до Станиці Луганської, — ​то не лише пункти на карті Сходу України, а й дні і ночі в тривозі, неспокої, небезпеці, в дорозі, — ​власним прикладом показують готовність відстоювати незалежність і цілісність України.

Ось такий щедрий волонтерський вантаж!
Ось такий щедрий волонтерський вантаж!
Зустріч за кавою і... з «Газетою Волинь».
Зустріч за кавою і... з «Газетою Волинь».
Надійні помічники захисників України Сергій Гетманчук, Віктор Мельничук і Сергій Чухрій.
Надійні помічники захисників України Сергій Гетманчук, Віктор Мельничук і Сергій Чухрій.

 


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.